Що таке сповідь
Катехизм УГКЦ «Христос – наша Пасха» називає таїнство Покаяння «великим виявом Божої любові й милосердя до нас – грішних»: коли ми після Хрещення знову грішимо, «Господь не відкидає нас і не відвертається, а очікує від нас покаяння» (п. 449). Церква уділяє це таїнство, виконуючи слова Ісуса до апостолів: «Кому відпустите гріхи – відпустяться їм» (Ів 20, 23). Через молитву розрішення, яку промовляє священник, кожен, хто кається, отримує Христове прощення (п. 450).
Сповідь — не допит і не суд. Це радше лікарня: «Пильнуй, аби, прийшовши до цілителя, ти не пішов незціленим», — каже священник у чині Сповіді (п. 456).
П’ять умов доброї сповіді
Катехизм (примітка до п. 457) за молитовником «Прийдіте, поклонімся» називає п’ять умов:
- Іспит сумління — чесно переглянути своє життя у світлі Божих і церковних заповідей.
- Скруха за гріхи — щиро пожаліти, що віддалився від Бога, а не лише боятися покарання.
- Рішення виправитися — твердо захотіти змінитися, навіть якщо знаєш, що ще будеш падати.
- Визнання гріхів перед священником — усіх тяжких гріхів від часу останньої Сповіді, без приховування.
- Виконання покути (епітимії), яку дасть священник.
Ще одна важлива умова — примирення з ближніми: «Піди помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій» (Мт 5, 24).
Як підготуватися до сповіді
Митрополит Андрей Шептицький радив: «Перед святою Сповіддю треба ревною й покірною молитвою випросити собі дар покаяння» (п. 457). Підготовка може тривати кілька днів:
- Помоліться до Святого Духа («Царю небесний»), щоб Він допоміг побачити свої гріхи. Добре прочитати покаянний Псалом 50.
- Зробіть іспит сумління — у тиші, з питаннями нижче. Можна записати гріхи на папірець, щоб нічого не забути від хвилювання; після сповіді папірець знищують.
- Помиріться, якщо можете, з тими, з ким посварилися, або хоча б щиро вирішіть зробити це.
- Дізнайтеся розклад сповіді у своїй парафії. Перед великими святами біля сповідалень черги — краще прийти заздалегідь.
Іспит сумління: питання до себе
Катехизм радить звіряти життя «з Божими і Церковними заповідями та Євангельськими блаженствами» (п. 457). Ось питання, які допоможуть, — не всі стосуються кожного, зупиняйтеся на тих, що відгукуються.
Я і Бог
- Чи молюся щодня? Чи не соромлюся своєї віри?
- Чи не шукав допомоги у ворожок, гороскопів, «оберегів»?
- Чи не вживав Божого імені марно, не проклинав?
- Чи бував на Літургії в неділі та свята? Чи дотримувався постів?
Я і ближні
- Чи шаную батьків, чи дбаю про них? Чи виховую дітей у вірі?
- Чи не кривдив інших словом чи ділом, не принижував, не тримаю зла, не мщуся?
- Чи не завдав шкоди життю й здоров’ю — своєму чи чужому?
- Чи вірний у подружжі, чи чистий у думках і вчинках?
- Чи не крав, не обманював, чи віддаю борги, чи чесно працюю?
- Чи не брехав, не обмовляв, не пліткував, не засуджував?
- Чи не заздрю чужому?
Я і я
Східна традиція говорить про вісім головних гріхів, яким протистоять вісім чеснот (Катехизм, с. 306):
| Головний гріх | Протилежна чеснота |
|---|---|
| Обжерливість | Поміркованість |
| Розпуста | Ціломудреність |
| Грошолюбство | Жертовність |
| Смуток, униніє | Радість у Святому Дусі |
| Гнів | Довготерпеливість |
| Нудьга (лінивство духу) | Бадьорість духу |
| Марнославство | Смиренномудреність |
| Гордість | Покора |
Запитайте себе, яка з цих пристрастей найбільше керує вашим життям, — і про це варто сказати на сповіді.
Якщо ви давно не сповідалися
Найважче — зробити перший крок. Кілька порад:
- Не бійтеся. Священник не здивується: він чув усе. Він посередник, а не суддя, і зобов’язаний зберігати повну таємницю сповіді навіть після вашої смерті (п. 456).
- Скажіть одразу: «Я давно не сповідався (не сповідалася) — допоможіть мені». Священник поставить питання і проведе вас.
- Не намагайтеся згадати все до дрібниць. Назвіть тяжкі гріхи і головні напрямки: що найбільше віддалило вас від Бога за ці роки.
- Якщо можна, домовтеся про час поза чергою — особливо коли сповідь буде довгою.
Митрополит Андрей писав, що до доброї сповіді «треба, може, й довше приготовлятись», а часом і попостити (п. 457). Але не відкладайте через страх: Бог чекає, як батько з притчі про блудного сина.
Як проходить сповідь
- Підходите до священника, перехрещуєтеся і приймаєте благословення на сповідь (п. 458).
- Можна почати так: «Слава Ісусу Христу. Остання моя сповідь була (коли). Каюся перед Богом у таких гріхах…».
- Щиро називаєте гріхи, вчинені від останньої сповіді, — прямо, без виправдань і без розповідей про чужі гріхи.
- Закінчуєте, наприклад: «За ці й усі інші гріхи, яких не пам’ятаю, щиро жалію і прошу прощення та розрішення».
- Слухаєте повчання і покуту (епітимію) — «аскетичну вправу в чеснотах, протилежних вчиненим гріхам» (п. 458): молитву, добру справу, піст.
- Священник промовляє молитву розрішення. Перехрещуєтеся, дякуєте і відходите.
Після сповіді виконайте покуту якнайшвидше і подякуйте Богові — наприклад, тихою молитвою своїми словами. Добре після сповіді приступити до Святого Причастя.
Як часто сповідатися
Одна з шести церковних заповідей — «кожного року, бодай раз, у пасхальному часі, сповідатися і причащатися» (Катехизм, с. 304). Але це мінімум. Катехизм пояснює: «Що ближче християнин стає до Бога, то виразніше бачить власні немочі», а хто рідко сповідається, «втрачає здатність розрізняти добро і зло» (п. 460). Добра практика — сповідатися щомісяця або хоча б перед великими святами: Різдвом (зараз Різдвяний піст — найкращий час), Великоднем, днем свого святого. Щоденний іспит сумління перед сном — частина вечірніх молитов.