Чому Псалом 26, а не 27
Східна Церква, зокрема УГКЦ, нумерує псалми за давнім грецьким перекладом — Септуагінтою, тому це Псалом 26. У перекладах з єврейського тексту та в протестантських Бібліях той самий псалом має номер 27. На ugcc.ua його подано як «Пс 27 (26)». Текст однаковий, різниться лише номер.
Про що Псалом 26
Псалом має дві частини. У першій (вірші 1–6) псалмоспівець спокійно і впевнено говорить про Бога: навіть коли «війна настане проти мене, навіть тоді буду я уповати». Його найбільше бажання — «жити в домі Господнім по всі дні життя мого». У другій частині (вірші 7–14) тон змінюється: людина вже просить — «Почуй, о Господи, мій голос», «не залишай мене».
Найбільш зворушливий вірш — 10-й: «Бо навіть, як покине мене рідний батько-мати, Господь мене до себе прийме». Псалом закінчується порадою самому собі й читачеві: «Надійсь на Господа, будь мужній».
Коли читати Псалом 26
- Коли страшно — перед операцією, під час обстрілів, у невизначеності.
- Коли самотньо — після втрати, розлуки, коли «покинули» рідні чи друзі.
- Перед важливим рішенням — «Навчи мене, о Господи, путі твоєї».
- Коли проти тебе неправда — «проти мене встали свідки брехливі».
Псалми 26, 50 і 90
Псалом 26 часто читають разом із Псалмом 50 і Псалмом 90. Разом вони складають коротке молитовне правило: довіра (26), покаяння (50) і надія на Божу опіку (90). Особливо поширене це правило в небезпеці й під час війни.