Сповідь: як підготуватися, якщо давно не був

Сповідь: як підготуватися, якщо давно не був — обкладинка, Say Alleluia
Коротко

Сповідь, або святе таїнство Покаяння, — це зустріч із Божим милосердям: християнин визнає свої гріхи перед священником і отримує Христове прощення. Щоб сповідь була доброю, Катехизм УГКЦ називає п'ять умов: іспит сумління, скруху за гріхи, рішення виправитися, щире визнання гріхів і виконання покути. Розповідаємо, як підготуватися, особливо якщо ви давно не сповідалися, що сказати священнику і як пройти іспит сумління.

Що таке сповідь

Катехизм УГКЦ «Христос – наша Пасха» називає таїнство Покаяння «великим виявом Божої любові й милосердя до нас – грішних»: коли ми після Хрещення знову грішимо, «Господь не відкидає нас і не відвертається, а очікує від нас покаяння» (п. 449). Церква уділяє це таїнство, виконуючи слова Ісуса до апостолів: «Кому відпустите гріхи – відпустяться їм» (Ів 20, 23). Через молитву розрішення, яку промовляє священник, кожен, хто кається, отримує Христове прощення (п. 450).

Сповідь — не допит і не суд. Це радше лікарня: «Пильнуй, аби, прийшовши до цілителя, ти не пішов незціленим», — каже священник у чині Сповіді (п. 456).

П’ять умов доброї сповіді

Катехизм (примітка до п. 457) за молитовником «Прийдіте, поклонімся» називає п’ять умов:

  1. Іспит сумління — чесно переглянути своє життя у світлі Божих і церковних заповідей.
  2. Скруха за гріхи — щиро пожаліти, що віддалився від Бога, а не лише боятися покарання.
  3. Рішення виправитися — твердо захотіти змінитися, навіть якщо знаєш, що ще будеш падати.
  4. Визнання гріхів перед священником — усіх тяжких гріхів від часу останньої Сповіді, без приховування.
  5. Виконання покути (епітимії), яку дасть священник.

Ще одна важлива умова — примирення з ближніми: «Піди помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій» (Мт 5, 24).

Як підготуватися до сповіді

Митрополит Андрей Шептицький радив: «Перед святою Сповіддю треба ревною й покірною молитвою випросити собі дар покаяння» (п. 457). Підготовка може тривати кілька днів:

  1. Помоліться до Святого Духа («Царю небесний»), щоб Він допоміг побачити свої гріхи. Добре прочитати покаянний Псалом 50.
  2. Зробіть іспит сумління — у тиші, з питаннями нижче. Можна записати гріхи на папірець, щоб нічого не забути від хвилювання; після сповіді папірець знищують.
  3. Помиріться, якщо можете, з тими, з ким посварилися, або хоча б щиро вирішіть зробити це.
  4. Дізнайтеся розклад сповіді у своїй парафії. Перед великими святами біля сповідалень черги — краще прийти заздалегідь.

Іспит сумління: питання до себе

Катехизм радить звіряти життя «з Божими і Церковними заповідями та Євангельськими блаженствами» (п. 457). Ось питання, які допоможуть, — не всі стосуються кожного, зупиняйтеся на тих, що відгукуються.

Я і Бог

  • Чи молюся щодня? Чи не соромлюся своєї віри?
  • Чи не шукав допомоги у ворожок, гороскопів, «оберегів»?
  • Чи не вживав Божого імені марно, не проклинав?
  • Чи бував на Літургії в неділі та свята? Чи дотримувався постів?

Я і ближні

  • Чи шаную батьків, чи дбаю про них? Чи виховую дітей у вірі?
  • Чи не кривдив інших словом чи ділом, не принижував, не тримаю зла, не мщуся?
  • Чи не завдав шкоди життю й здоров’ю — своєму чи чужому?
  • Чи вірний у подружжі, чи чистий у думках і вчинках?
  • Чи не крав, не обманював, чи віддаю борги, чи чесно працюю?
  • Чи не брехав, не обмовляв, не пліткував, не засуджував?
  • Чи не заздрю чужому?

Я і я

Східна традиція говорить про вісім головних гріхів, яким протистоять вісім чеснот (Катехизм, с. 306):

Головний гріх Протилежна чеснота
Обжерливість Поміркованість
Розпуста Ціломудреність
Грошолюбство Жертовність
Смуток, униніє Радість у Святому Дусі
Гнів Довготерпеливість
Нудьга (лінивство духу) Бадьорість духу
Марнославство Смиренномудреність
Гордість Покора

Запитайте себе, яка з цих пристрастей найбільше керує вашим життям, — і про це варто сказати на сповіді.

Якщо ви давно не сповідалися

Найважче — зробити перший крок. Кілька порад:

  • Не бійтеся. Священник не здивується: він чув усе. Він посередник, а не суддя, і зобов’язаний зберігати повну таємницю сповіді навіть після вашої смерті (п. 456).
  • Скажіть одразу: «Я давно не сповідався (не сповідалася) — допоможіть мені». Священник поставить питання і проведе вас.
  • Не намагайтеся згадати все до дрібниць. Назвіть тяжкі гріхи і головні напрямки: що найбільше віддалило вас від Бога за ці роки.
  • Якщо можна, домовтеся про час поза чергою — особливо коли сповідь буде довгою.

Митрополит Андрей писав, що до доброї сповіді «треба, може, й довше приготовлятись», а часом і попостити (п. 457). Але не відкладайте через страх: Бог чекає, як батько з притчі про блудного сина.

Як проходить сповідь

  1. Підходите до священника, перехрещуєтеся і приймаєте благословення на сповідь (п. 458).
  2. Можна почати так: «Слава Ісусу Христу. Остання моя сповідь була (коли). Каюся перед Богом у таких гріхах…».
  3. Щиро називаєте гріхи, вчинені від останньої сповіді, — прямо, без виправдань і без розповідей про чужі гріхи.
  4. Закінчуєте, наприклад: «За ці й усі інші гріхи, яких не пам’ятаю, щиро жалію і прошу прощення та розрішення».
  5. Слухаєте повчання і покуту (епітимію) — «аскетичну вправу в чеснотах, протилежних вчиненим гріхам» (п. 458): молитву, добру справу, піст.
  6. Священник промовляє молитву розрішення. Перехрещуєтеся, дякуєте і відходите.

Після сповіді виконайте покуту якнайшвидше і подякуйте Богові — наприклад, тихою молитвою своїми словами. Добре після сповіді приступити до Святого Причастя.

Як часто сповідатися

Одна з шести церковних заповідей — «кожного року, бодай раз, у пасхальному часі, сповідатися і причащатися» (Катехизм, с. 304). Але це мінімум. Катехизм пояснює: «Що ближче християнин стає до Бога, то виразніше бачить власні немочі», а хто рідко сповідається, «втрачає здатність розрізняти добро і зло» (п. 460). Добра практика — сповідатися щомісяця або хоча б перед великими святами: Різдвом (зараз Різдвяний піст — найкращий час), Великоднем, днем свого святого. Щоденний іспит сумління перед сном — частина вечірніх молитов.

Часті запитання

Як підготуватися до сповіді?

Помолитися про дар покаяння, зробити іспит сумління за Божими й церковними заповідями, пожаліти за гріхи, вирішити виправитися і, якщо можна, помиритися з тими, кого образили.

Що говорити на сповіді?

Почати з «Слава Ісусу Христу», сказати, коли була остання сповідь, і щиро назвати гріхи. Закінчити: «За ці й усі інші гріхи, яких не пам’ятаю, щиро жалію і прошу прощення та розрішення».

Чи можна записати гріхи на папірець?

Так, багато хто так робить, щоб не забути від хвилювання. Після сповіді папірець варто знищити.

Що робити, якщо давно не сповідався?

Не боятися і сказати священнику: «Я давно не сповідався, допоможіть мені». Він поставить питання. Важливо назвати тяжкі гріхи і щиро покаятися, а не згадати все до дрібниць.

Чи може священник комусь розповісти, що почув на сповіді?

Ні. Катехизм УГКЦ наголошує, що священник зобов’язаний дотримуватися повної таємниці сповіді навіть після смерті того, хто сповідався.

Як часто треба сповідатися?

Церковна заповідь вимагає бодай раз на рік, у пасхальному часі. Але Церква радить сповідатися частіше — щомісяця або перед великими святами.

Що таке епітимія?

Покута, яку дає священник: молитва, добра справа чи піст. Це «аскетична вправа в чеснотах, протилежних вчиненим гріхам», щоб викорінити звичку до гріха.

Що буде, якщо забув сказати гріх?

Якщо забув ненавмисно, Бог прощає й забуте, — тому наприкінці кажуть «і всі інші гріхи, яких не пам’ятаю». Про тяжкий гріх варто сказати на наступній сповіді. Свідомо приховувати гріхи не можна.

Згадується також