Святі дня
- Передсвяття Різдва Христового
- Св. влкмч. Анастасії
День ангела: Анастасія · календар іменин
вівторок, 22 грудня 2026
День ангела: Анастасія · календар іменин
8 Цим Святий Дух показує, що дорога у святиню ще не відкрита, доки стоїть перший намет.
9 Це образ теперішнього часу, коли приносяться дари і жертви, які не можуть у сумлінні зробити досконалим того, хто служить.
10 Це лиш тілесні установи щодо страв, напоїв та різних обмивань, установлені до часу їх виправлення.
11 Христос же, з’явившись як архиєрей майбутніх благ, через більший і досконаліший намет, що зроблений не людською рукою, тобто не земної будови, –
12 і не з кров’ю козлів та телят, але з власною кров’ю, – увійшов, раз назавжди у святиню і знайшов вічне відкуплення.
13 Бо коли кров волів і козлів та попіл із телиці, як покропить нечистих, освячує, даючи їм чистоту тіла,
14 то скільки більше кров Христа, – який Духом вічним приніс себе самого Богові непорочним, – очистить наше сумління від мертвих діл, на служіння Богові живому!
15 Власне тому він і є посередник нового завіту, щоб – після того, як наступила його смерть для відкуплення гріхів першого завіту – вибрані одержали обітницю вічного спадкоємства.
16 Бо де є заповіт, мусить там наступити смерть заповітника.
17 Заповіт має силу лиш по смерті, він не варт нічого, поки живе заповітник.
18 Тому навіть і перший завіт був освячений кров’ю.
19 Коли Мойсей був проголосив усі заповіді за законом усьому народові, він узяв крови бичків та козлів з водою, червоної вовни та іссопу й покропив саму книгу та ввесь народ,
20 кажучи: «Це кров завіту, що його Бог установив для вас».
21 Так само й намет і ввесь служебний посуд покропив кров’ю.
22 Зрештою, за законом, майже все очищується кров’ю, і без кровопролиття відпущення немає.
23 Тож треба було, щоб тоді, як подоби речей небесних очищувались таким чином, то самі небесні речі – жертвами, багато ліпшими від отих.
24 Христос бо ввійшов не в рукотворну святиню, яка була подобою правдивої, а в саме небо, щоб тепер з’явитися за нас перед обличчям Божим.
25 Та й не на те, щоб принести себе самого багато разів у жертву, як входить архиєрей щороку в святиню з не своєю кров’ю;
26 інакше бо він був би мусів багато разів страждати від заснування світу. Тепер же він раз назавжди з’явився на кінці віків, щоб знищити гріх своєю жертвою.
27 І як призначено людям раз умерти, потім же суд,
28 так і Христос лише один раз мав себе принести, щоб узяти на себе гріхи багатьох, а вдруге не заради гріха з’явиться тим, що очікують його на спасіння.
10, 1 Закон бо, мавши лиш тінь майбутніх благ, а не самий образ речей, ніколи не може тими самими жертвами, які приносяться щороку, повсякчасно зробити досконалими тих, які приступають до Бога.
2 Чи ж їх не перестали б приносити, коли б ті, що служать, очистившись раз назавжди, не мали більше ніякої свідомости гріхів?
3 Власне, навпаки: ними нагадуються щороку гріхи,
4 бо неможливо, щоб кров волів та козлів усунула гріхи.
5 Тому, входячи у світ, говорив: «Ти не хотів ні жертв, ані приносу, але приготував єси тіло мені.
6 Ти не вподобав собі ні всепалень, ні жертви за гріхи.
7 Тоді я сказав: Ось іду, бо у сувої книги написано про мене, щоб учинити твою волю, Боже».
8 Сказавши вище: «Ні жертв, ані приношень, ні всепалень, ані жертви за гріхи ти не схотів і не вподобав собі», дарма що вони приносяться за законом, тоді сказав:
9 «Ось я іду вчинити твою волю». Касує, отже, перше, щоб установити друге.
10 Силою тієї волі ми освячені приносом тіла Ісуса Христа раз назавжди.
11 Кожен священик стоїть щодня, служачи і часто приносячи ті самі жертви, які ніколи не можуть гріхів змити.
12 Він же, принісши лиш одну за гріхи жертву, возсів назавжди по правиці Бога,
13 чекаючи далі, поки його вороги не будуть покладені, як підніжок, йому під ноги.
14 Бо він лиш одним приносом удосконалив назавжди тих, що освячуються.
15 Про це й Дух Святий теж свідчить, коли каже:
23 Держімо непохитне визнання надії, – бо той, хто обіцяв, вірний.
22 Приходять же вони у Витсаїду, і ось приводять йому сліпого та й просять його, щоб його доторкнувся.
23 Узявши ж сліпого за руку, вивів він його за село і, слиною помазавши йому очі, поклав на нього руки та й спитав його: Чи бачиш щонебудь?
24 Глянув той і каже: Бачу людей, – наче б дерева ходячі!
25 Тоді знову поклав він йому на очі руки і той прозрів, і одужав, і почав бачити усе і здалека, і чітко.
26 І послав його додому, кажучи: Навіть у село не входь.
Текст — Біблія у перекладі о. Івана Хоменка (ugcc.ua). Порядок читань — за календарем УГКЦ.
Джерело: Церковний календар УГКЦ, Патріарша літургійна комісія (ugcc.ua). Пости пораховано за новим календарем УГКЦ.