Церковний календар УГКЦ

28 грудня 2026: яке свято

понеділок, 28 грудня 2026 · Тиждень 31-й по Зісланні Святого Духа

Святі дня

  • Св. мч. двадцять тисяч, спалених у Нікомидії
  • Бл. свщмч. Григорія Хомишина

День ангела: Григорій · календар іменин

Читання дня

На Божественній Літургії

Апостол

Євр 11, 17–23, 27; 23, 31

17 Вірою Авраам, поставлений на пробу, приніс у жертву Ісаака; і то єдинородного приніс у жертву сина, він, що обітниці одержав,

18 до якого було сказано: «Від Ісаака тобі народиться потомство»,

19 думаючи, що Бог має силу і з мертвих воскресити; тому його й одержав назад, як символ.

20 Вірою Ісаак благословив Якова та Ісава на майбутнє.

21 Вірою Яків, перед смертю, благословив кожного з синів Йосифа і поклонився, спираючись на кінець палиці своєї.

22 Вірою Йосиф, вмираючи, згадав про вихід синів Ізраїля і розпорядився про свої кості.

23 Вірою батьки Мойсея, як він народився, три місяці його ховали, бо бачили красу дитини, і не злякалися царського наказу.

24 Вірою Мойсей, коли був виріс, відрікся зватися сином дочки фараона;

25 волів радше страждати разом з людом Божим, ніж дознавати дочасної гріховної втіхи,

26 бо, дивлячись на нагороду, вважав за більше багатство наругу вибраного народу від скарбів Єгипту.

27 Вірою він покинув Єгипет, не побоявся царського гніву, бо стояв твердо, як той, що Невидимого бачить.

28 Вірою відсвяткував Пасху й скроплення кров’ю, щоб губитель не торкнувся їхніх первородних.

29 Вірою перейшли Червоне море, як по суходолі, що спробувавши єгиптяни, потопились.

30 Вірою єрихонські мури по семиденнім обході впали.

31 Вірою Рахав, блудниця, прийнявши мирно вивідувачів, з невірними не загинула.

32 І що ще скажу? Часу не вистане мені, коли заходжуся розповідати про Гедеона, про Варака, про Самсона, про Єфту, про Давида й Самуїла та пророків,

33 що вірою підбили царства, чинили справедливість, обітниць осягнули, загородили пащі левам,

34 силу вогню гасили, вістря меча уникали, ставали сильні, бувши недолугі, на війні проявили мужність, наскоки чужинців відбивали.

35 Жінки діставали назад своїх померлих, які воскресали. Інші загинули в муках, відкинувши визволення, щоб осягнути ліпше воскресіння.

36 Інші наруг і бичів зазнали та ще й кайданів і в’язниці;

37 їх каменовано, розрізувано пилою, брано на допити; вони вмирали, мечем забиті; тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, гноблені, кривджені;

38 вони, яких світ був невартий, блукали пустинями, горами, печерами та земними вертепами.

39 І всі вони, дарма що мали добре засвідчення вірою, не одержали обіцяного,

40 бо Бог зберіг нам щось краще, щоб вони не без нас осягли досконалість.

12, 1 Тому і ми, маючи навколо себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всякий тягар і гріх, що так легко обмотує, і біжімо витривало до змагання, що призначене нам,

2 вдивляючися пильно в Ісуса, засновника й завершителя віри, який, замість радости, що перед ним була, витерпів хрест, на сором не звертаючи уваги, і який возсів праворуч Божого престолу.

3 Тож думайте про того, хто витерпів від грішників таке велике проти себе противенство, щоб ви, ізнемігшись, не впали духом.

4 Ви ще не протиставились до крови в боротьбі проти гріха.

5 І ви забули попередження, що вам, як синам, говорить: «Мій сину, не легковаж Господнім каранням і не падай духом, коли він тебе картає,

6 бо кого Господь любить, того карає, і б’є кожного сина, якого приймає».

7 На вашу науку ви терпите. Бог поводиться з вами, як із синами. Хіба є такий син, що його батько не карає?

8 Коли ж вас виховано без картання, – якого всі зазнають, – то ви незаконновроджені, а не сини.

9 А втім, коли ми мали батьків тілесних як виховників і їх поважали, то чи ж не багато більш ми маємо коритися Отцеві духів, і будем жити?

10 Ті бо на короткий час, як знали, нас карали; він же – нам на користь, щоб нас зробити учасниками святости своєї.

11 Усяка кара на хвилину здається не чимсь веселим, а сумним, та згодом тим, що на собі її зазнали, вона приносить мирний плід праведности.

12 Ось чому випростайте ваші охлялі руки та зомлілі коліна

13 і зробіть вашим ногам стежки прості, щоб кульгаве не збочило, а радше видужало.

14 З усіма дбайте про мир та про святість, без якої ніхто Господа не побачить.

15 Пильнуйте, щоб ніхто не залишився без Божої благодаті, щоб якесь гірке коріння, пустивши паростки угору, не наробило заколоту та щоб не заразило багатьох;

16 щоб не було ніякого блудника чи нечестивця, як Ісав, що за одну лиш страву запродав власне первородство.

17 Ви бо знаєте, що потім, як він хотів одержати благословення, він був відкинутий, бо не було в нього змоги змінити рішення, хоч його і просив про це з сльозами.

18 Ви ж не приступили до гори, до якої можна рукою доторкнутись, ані до вогню палкого, ані до хмари, ані до темряви, ані до бурі,

19 ні до гомону сурми, ані до якогось голосу слів, від якого ті, що його чули, випрошувалися, щоб до них і слова більш не говорити;

20 бо не могли знести наказу: «Навіть і скотина, як до гори діткнеться, буде камінням побита».

21 І таке страшне було видіння, що Мойсей промовив: «Я повен страху і тремчу ввесь!»

22 Але ви приступили до гори Сіону й міста Бога живого, до небесного Єрусалиму, до безлічі ангелів, до святкових зборів,

23 до церкви первородних, записаних на небі, і до судді всіх – Бога, до духів праведників, що вже дійшли до досконалости,

24 і до Ісуса, посередника нового завіту, і до крови очищення, що промовляє краще, ніж кров Авелева.

25 Глядіть, не відвертайтеся від того, хто промовляє; бо коли ті, що зреклися того, який говорив на землі, не уникнули кари, то скільки більше ми, коли відвернемося від того, хто говорить з неба.

26 Того, голос якого колись був захитав землю, а нині обіцяв, кажучи: «Ще раз я захитаю не лиш землю, але й небо».

27 Те «ще раз» вказує, що захитане, тому що створене, – переміниться, щоб перебувало непохитне.

28 Тому що ми приймаємо непохитне царство, зберігаймо благодать, то й служімо нею довподоби Богові з побожністю й острахом.

29 Бо Бог наш – вогонь, що пожирає.

13, 1 Братня любов нехай перебуває!

2 Гостинности не забувайте, бо нею деякі, не відаючи, ангелів були вгостили.

3 Про в’язнів пам’ятайте, немов би ви самі були в кайданах з ними, та про тих, що страждають, оскільки й ви самі в тілі.

4 Подружжя хай у всіх буде в пошані й ложе хай буде без плями, бо Бог буде судити блудників та перелюбців.

5 У вашій поведінці не будьте грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте, сам бо говорив: «Я тебе не зоставлю, я тебе не покину»,

6 так що ми сміло можемо сказати: «Господь – мій помічник: я не боюся. Що може мені людина зробити?»

7 Пам’ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру.

8 Ісус Христос учора й сьогодні – той самий навіки.

9 Не піддавайтеся різним та чужим наукам: воно бо добре укріпити серце благодаттю, не стравами, які не принесли ніякої користи тим, що віддавалися їм.

10 Є у нас жертовник, з якого не мають права їсти ті, що при наметі служать.

11 Бо котрих звірят кров архиєрей заносить у святиню за гріхи, тих м’ясо палиться за табором.

12 Тому й Ісус, щоб освятити народ власною своєю кров’ю, страждав поза містом.

13 Тож виходьмо до нього за табір, несучи наругу його,

14 бо ми не маємо тут постійного міста, а майбутнього шукаєм.

15 Через нього принесім завжди Богові жертву хвали, тобто плід уст, які визнають його ім’я.

16 Добродійства та взаємної допомоги не забувайте: такі бо жертви Богові приємні.

17 Слухайтесь ваших наставників і коріться, бо вони пильнують ваші душі, за які мають звіт дати; щоб вони це робили з радістю, а не зідхаючи, – бо це для вас некорисно.

18 Молітеся за нас, бо нам здається, що маємо добре сумління, бажаючи у всьому поводитись добре;

19 тим більше ж прошу вас це робити, щоб якнайскоріше мене вам повернено.

20 Нехай Бог миру, що підняв з мертвих того, хто кров’ю вічного завіту став великим Пастирем овець, – Господа нашого Ісуса, –

21 зробить вас здібними виконувати його волю добрими ділами, здійснюючи у вас те, що йому любе через Ісуса Христа, якому слава по віки вічні. Амінь.

22 Благаю вас, брати, прийміте це слово попередження, бож я коротко написав вам.

23 Знайте, що наш брат Тимотей уже випущений, і як прибуде скоро, то я з ним вас побачу.

24 Вітайте всіх ваших наставників і всіх святих. Вітають вас ті, що в Італії.

25 Благодать хай буде з усіма вами! Амінь!

Євангеліє

Мр 9, 42–10, 1

42 Хто ж спокусить одне з оцих малих, що вірують, – краще було б такому, якщо б йому повішено на шию жорновий камінь та вкинено в море.

43 І коли твоя рука спокушає тебе, відітни її. Краще тобі ввійти в життя калікою, ніж з двома руками піти у пекло, у вогонь незгасний,

44 де черв’як їхній не вмирає й вогонь не вгасає.

45 І коли нога твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти в життя кривим, ніж з двома ногами бути кинутим у пекло,

46 де черв’як їхній не вмирає й вогонь не вгасає.

47 І коли око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі ввійти у Царство Боже однооким, ніж з двома очима бути кинутим у пекло,

48 де черв’як їхній не вмирає і вогонь не вгасає.

49 Бо кожен вогнем посолиться, жертва ж кожна – сіллю посолиться.

50 Сіль – добра; та коли сіль не солона стане, чим її приправите? Майте у собі сіль і живіть у мирі між собою!

10, 1 Вийшовши звідти, Ісус приходить у Юдейську землю та по той бік Йордану. І знову сходяться до нього люди, і він, своїм звичаєм, знову навчає їх.

Текст — Біблія у перекладі о. Івана Хоменка (ugcc.ua). Порядок читань — за календарем УГКЦ.

Джерело: Церковний календар УГКЦ, Патріарша літургійна комісія (ugcc.ua). Пости пораховано за новим календарем УГКЦ.