Святі дня
- Святих Отців VII Вселенського Собору
- Св. ап. Филипа, одного із семи дияконів
- Прп. Теофана Начертанного, єп. Нікейського і творця канонів
День ангела: Пилип і Теофан · календар іменин
неділя, 11 жовтня 2026 · Неділя 19-та по Зісланні Святого Духа. Глас 2, Єв. 8
День ангела: Пилип і Теофан · календар іменин
11 Марія ж стояла надворі перед гробницею і плакала. А плачучи, нахилилась вона до гробу,
12 і бачить двох ангелів: у білім вони, сидять – один у головах, другий у ногах, де лежало було тіло Ісусове.
13 І кажуть вони їй: «Жінко, чого плачеш?» – «Узяли мого Господа, – відвічає їм вона, – і не відаю, де покладено його».
14 Сказавши це, обернулась і бачить: Ісус там стоїть! Та не знала вона, що то Ісус.
15 І каже їй Ісус: «Жінко, чого ж ти плачеш, кого шукаєш?» Гадавши ж вона, що це садівник, говорить йому: «Пане, коли ти забрав його, то повідай мені, куди ти його поклав, – а я заберу його».
16 Мовить до неї Ісус: «Маріє!» А та обернулась та до нього по-єврейському: «Раввуні!» – що у перекладі означає: «Учителю!»
17 А Ісус їй каже: «Не стримуй мене, не зійшов бо я ще до Отця мого, але йди до моїх братів і повідай їм: Іду я до Отця мого й Отця вашого, до Бога мого й Бога вашого».
18 І пішла Марія, щоб звістити учням: «Бачила я Господа», – та й що він це їй повідав.
31 Бог і Отець Господа Ісуса, – благословен вовіки! – знає, що я не говорю неправди.
32 В Дамаску правитель царя Арети стеріг місто дамащан, щоб мене схопити;
33 та мене спущено віконцем у коші з муру, і я втік з його рук.
12, 1 Чи треба хвалитися? Воно й не личить, але я таки приступлю до видінь та до об’явлення Господа.
2 Я знаю чоловіка в Христі, що чотирнадцять років тому, – чи то було в тілі, не знаю, чи то було без тіла, не знаю, Бог знає, – був він узятий аж до третього неба.
3 знаю, що той чоловік – чи в тілі, чи без тіла, не знаю, Бог знає, –
4 був узятий у рай і чув слова несказанні, яких годі людині вимовити.
5 Таким буду хвалитися, собою ж не буду хвалитися, хіба лиш моїми немочами.
6 А коли я захочу хвалитися, я не буду безумний, бо скажу правду; але я стримуюся, щоб про мене хтось не сказав більше, ніж у мені бачить або від мене чує.
7 А щоб я не загордів надмірно висотою об’явлень, дано мені колючку в тіло, посланця сатани, щоб бив мене в обличчя, щоб я не зносився вгору.
8 Я тричі благав Господа ради нього, щоб він від мене відступився,
9 та він сказав мені: «Досить тобі моєї благодаті, бо моя сила виявляється в безсиллі». Отож, я краще буду радо хвалитися своїми немочами, щоб у мені Христова сила перебувала.
31 І як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само.
32 Коли ви любите тих, що вас люблять, яка вам заслуга Таж бо й грішники люблять тих, що їх люблять.
33 І коли чините добро тим, що вам чинять, яка вам заслуга Та й грішники те саме чинять.
34 І коли ви позичаєте тим, від кого маєте надію назад узяти, яка вам заслуга Адже і грішники грішникам позичають, щоб відібрати від них рівне.
35 Ви ж любіть ворогів ваших, добро чиніте їм, і позичайте, не чекаючи назад нічого, а велика буде ваша нагорода, й будете Всевишнього синами, бо він благий для злих і невдячних.
36 Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.
7 Пам’ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру.
8 Ісус Христос учора й сьогодні – той самий навіки.
9 Не піддавайтеся різним та чужим наукам: воно бо добре укріпити серце благодаттю, не стравами, які не принесли ніякої користи тим, що віддавалися їм.
10 Є у нас жертовник, з якого не мають права їсти ті, що при наметі служать.
11 Бо котрих звірят кров архиєрей заносить у святиню за гріхи, тих м’ясо палиться за табором.
12 Тому й Ісус, щоб освятити народ власною своєю кров’ю, страждав поза містом.
13 Тож виходьмо до нього за табір, несучи наругу його,
14 бо ми не маємо тут постійного міста, а майбутнього шукаєм.
15 Через нього принесім завжди Богові жертву хвали, тобто плід уст, які визнають його ім’я.
16 Добродійства та взаємної допомоги не забувайте: такі бо жертви Богові приємні.
1 Отак мовив Ісус, а підвівши очі свої до неба, проказав: «Отче, прийшла година! Прослав свого Сина, щоб Син твій тебе прославив,
2 згідно з владою, що її ти дав йому над усяким тілом: дарувати життя вічне тим, яких ти передав йому.
3 А вічне життя у тому, щоб вони спізнали тебе, єдиного, істинного Бога, і тобою посланого – Ісуса Христа.
4 Я тебе на землі прославив, виконавши те діло, яке ти дав мені до виконання.
5 Тепер же прослав мене, Отче, у себе – славою тією, що її я мав у тебе перед тим, як постав світ!
6 Я об’явив твоє ім’я людям, яких ти від світу передав мені. Вони були твої, ти ж передав мені їх, і зберегли вони слово твоє.
7 Нині збагнули вони, що все, тобою дане мені – від тебе;
8 слова бо, тобою мені дані, я їм дав, і сприйняли вони їх, і справді збагнули, що від тебе я вийшов, і увірували, що ти мене послав.
9 Молю ж за них: не за світ молю, лише за тих, яких ти передав мені, бо вони – твої.
10 І все моє – твоє, твоє ж – моє, і в них я прославився.
11 Я вже більш не у світі, а вони у світі, і я до тебе йду. Отче Святий! Заради імени твого бережи їх, тих, що їх ти мені передав, щоб були одно, як ми!
12 Бувши з ними у світі, я беріг їх у твоє ім’я; тих, яких ти передав мені, я їх стеріг, і ніхто з них не пропав, лише син загибелі, щоб збулося Писання.
13 Тепер же іду до тебе, і кажу те, у світі бувши, щоб вони радощів моїх мали у собі вщерть.
Текст — Біблія у перекладі о. Івана Хоменка (ugcc.ua). Порядок читань — за календарем УГКЦ.
Джерело: Церковний календар УГКЦ, Патріарша літургійна комісія (ugcc.ua). Пости пораховано за новим календарем УГКЦ.