- Св. ап. Якова Алфеєвого
Святі дня
- Прп. Андроніка і дружини його Атанасії
День ангела: Яків, Андронік і Атанасія · календар іменин
пʼятниця, 9 жовтня 2026
День ангела: Яків, Андронік і Атанасія · календар іменин
15 Коли ж поснідали, каже Ісус до Симона Петра: «Симоне Йонин! Чи любиш ти мене більш, ніж оці?» – «Так, Господи, – відрікає той йому, – ти знаєш, що люблю тебе». Тож мовить йому: «Паси мої ягнята!»
16 І знову, вдруге каже до нього: «Симоне Йонин! Чи любиш мене?» «Так, Господи, – відвічає йому, – ти знаєш, що люблю тебе». І мовить йому: «Паси мої вівці!»
17 І втретє йому каже: «Симоне Йонин! Чи любиш ти мене?» І засмутився Петро, що аж утретє його питає: «Чи любиш мене», – то й каже йому: «Господи, ти все знаєш, ти знаєш, що тебе люблю!» І каже йому Ісус: «Паси мої вівці!
18 Істинно, істинно говорю тобі: Коли ти молодший був, то підперізувався сам і ходив, куди сам бажав. А як постарієшся, то руки свої простягнеш, і підпереже тебе інший та й поведе, куди ти не схочеш».
19 Сказав же він це, вказуючи, якою то смертю прославить Бога. І промовивши те, сказав йому Ісус: «Іди за мною!»
20 І обернувшись, бачить Петро, що за ним іде учень, що його любив Ісус і що під час вечері схилився йому на груди та й запитав: «Господи, хто той, що тебе зрадить?»
21 Тож побачивши його Петро, каже Ісусові: «Господи, а цей що?»
22 «Якщо я хочу, – відрікає йому Ісус, – щоб залишився він, аж поки я прийду, то яке тобі до того діло? Ти йди за мною!»
23 Отож розповсюдилась чутка серед братів, мовляв, не вмре отой учень. Та не сказав йому Ісус, що не вмре, лише так: «Якщо я хочу, щоб залишився він, аж поки я прийду, то яке тобі до того діло?»
24 Це той учень, який оте свідчить і який оте написав, і знаємо, що його свідчення – правдиве.
25 Є багато ще й іншого, що сподіяв Ісус, – та якби оте все поодинці записати, то, гадаю, і самий світ не змістив би написаних книг. Амінь.
27 Тільки поводьтеся достойно Євангелії Христової, щоб я, – чи то як прийду і вас побачу, чи то бувши далеко, – довідаюся про вас, що ви стоїте твердо в однім дусі, змагаючись однодушно за євангельську віру,
28 ні в чому не боявшися ваших противників; це буде для них певним знаком погибелі, а для вас – спасіння, і то від Бога,
29 бож вам дана ласка Христа, не тільки вірувати в нього, але за нього також і страждати.
30 Отак ви переносите ту саму боротьбу, яку ви бачили в мені та яка й тепер в мені, як це вам відомо.
2, 1 Коли, отже, є в Христі якась утіха, коли є якась відрада в любові, коли є якась спільність духа та якесь серце і милосердя,
2 то завершіте мою радість: думайте те саме, майте любов ту саму, будьте однодушні, згідливі.
3 Не робіть нічого підо впливом суперечки, чи з марної слави, але вважаючи в покорі один одного за більшого від себе;
4 майте на увазі користь не власну, а радше інших.
17 Зійшовши з ними, він став на рівнім місці, й була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону.
18 Вони прийшли послухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись.
19 Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла.
20 Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати «Блаженні вбогі, – бо ваше Царство Боже.
21 Блаженні, голодні нині, бо ви насититеся. Блаженні, що плачете нині, бо будете сміятись.
22 Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть, як безчесне, ваше ім’я Сина Чоловічого ради.
23 Радійте того дня і веселіться, бо ваша нагорода велика в небі. Так само бо поводилися з пророками батьки їхні.
9 Мені бо так здається, що Бог поставив нас, апостолів, останніми, немов призначених на страту; ми бо стали видовищем і світові, й ангелам, і людям.
10 Ми нерозумні Христа ради, ви ж у Христі розумні; ми немічні, ви ж – міцні; ви славні, ми ж без чести.
11 До сього часу ми голодуємо і спраглі і нагі; нас б’ють, і ми скитаємось.
12 Ми трудимося, працюючи власними руками; нас ображають, а ми благословляємо; нас гонять, а ми терпимо;
13 нас ганьблять, а ми з любов’ю відзиваємося; ми мов те сміття світу стали, покидьки всіх аж досі.
14 Не щоб осоромити вас я це пишу, але щоб як дітей моїх улюблених навести на розум.
15 Бо хоч би ви мали тисячі учителів у Христі, та батьків не багато; бо я вас породив через Євангелію в Христі Ісусі.
16 Отож благаю вас: Будьте моїми послідовниками.
16 Хто слухає вас, мене слухає; а хто гордує вами, мною гордує; а хто гордує мною, гордує тим, хто послав мене».
17 Повернулись сімдесят два з радістю, кажучи «Господи, навіть і біси коряться нам з-за твого імени».
18 Він же сказав їм «Я бачив сатану, що, наче блискавка, падав з неба.
19 Ось я даю вам владу наступати на зміїв, скорпіонів і на всю ворожу силу – й ніщо вам не пошкодить.
20 Одначе, не радійте тому, що духи вам коряться, але радійте тому, що ваші імена записані на небі».
21 Того часу Ісус був зрадів Святим Духом і промовив «Я прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти втаїв це від мудрих та розумних і відкрив немовляткам. Так, Отче, бо так тобі подобалося.
Текст — Біблія у перекладі о. Івана Хоменка (ugcc.ua). Порядок читань — за календарем УГКЦ.
Джерело: Церковний календар УГКЦ, Патріарша літургійна комісія (ugcc.ua). Пости пораховано за новим календарем УГКЦ.