Як молитися Ісусовою молитвою на сотиці
Катехизм УГКЦ (п. 694) подає такий порядок:
- Звичайний початок — як у щоденних молитвах: «Царю Небесний», Трисвяте, «Пресвята Тройце», «Отче наш» — і далі аж до Символу віри включно.
- Сотиця — сто разів «Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного», по одному на кожен вузлик.
- «Достойно є» — наприкінці сотні.
- Якщо молитеся далі — наступну сотню починаєте з «Прийдіте, поклонімся» і знову закінчуєте «Достойно є».
Сотень може бути одна, дві чи більше. Але Катехизм наголошує: «сама кількість повторень – не самоціль; вона є засобом для вкорінення у серці відчуття присутності Спасителя».
Що означають слова Ісусової молитви
- «Господи» — визнання, що Ісус є Бог і Господь мого життя.
- «Ісусе Христе» — ім’я, у якому, як каже апостол Петро, наше спасіння: «Імені немає іншого під небом, що було дане людям, яким ми маємо спастися» (Ді 4, 12). Цей вірш Катехизм ставить епіграфом до розділу про Ісусову молитву.
- «Сину Божий» — віра Церкви, яку ми визнаємо в Символі віри.
- «Помилуй мене, грішного» — слова митаря з Євангелія: «Боже, змилуйся надо мною грішним!» (Лк 18, 13). Це не відчай, а довіра: я потребую Божого милосердя і вірю, що Бог його дає.
Звідки Ісусова молитва
Ісусова молитва поєднує дві євангельські молитви — сліпого біля Єрихона: «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!» (Лк 18, 38) і митаря. Перші християнські пустельники вчили молитися короткими словами, щоб, як радить апостол Павло, «молитися без перерви» (пор. 1 Сол 5, 17). Так у східній традиції склалася молитва, яку Катехизм УГКЦ називає досвідом «глибокої і водночас простої молитви», що «через століття» дійшов до наших днів.
Для такої молитви вигадали вервицю зі шнура — звідси й назва: від слов’янського «верв», мотузка (Катехизм, п. 694). Ісусова молитва — давніша за вервицю до Богородиці, якою в УГКЦ також моляться; про неї — у статті «Вервиця для початківців».
Як почати: поради для початківців
- Почніть з малого. Не сто, а десять повторень, але уважно. Краще коротко і щодня, ніж довго раз на місяць.
- Повільно. Вимовляйте слова тихо чи подумки, без поспіху. Якщо думки відійшли, спокійно поверніться до слів — Катехизм радить повертатися туди, де увагу втрачено (п. 690).
- У тиші. Ісусова молитва — молитва тиші: «передумовою молитви є тиша» (п. 692). Про це — у статті «Тиша як молитва».
- Протягом дня. Молитву можна повторювати в дорозі, у черзі, на роботі, перед сном — це і є «безнастанна» молитва.
- Порадьтеся зі священником, якщо хочете молитися довше чи регулярно: досвідчений духівник допоможе знайти міру.
Ісусова молитва в тривозі
Коротку Ісусову молитву легко запам’ятати і промовляти, коли бракує слів: під час тривоги, у сховищі, у лікарні, коли чекаєте звістки від рідних. Можна молитися і за іншу людину: «Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй (ім’я)». Так часто моляться за воїнів — більше на сторінці «Молитва за воїнів».
Ісусова молитва — не техніка заспокоєння і не мантра. Це звернення до живого Бога. Спокій, який вона приносить, — плід довіри до Нього.