Молитва · Щоденні молитви

Молитва «Вірую» (Символ віри)

Молитва «Вірую» (Символ віри) — обкладинка, Say Alleluia
Коротко

«Вірую», або Символ віри, — коротке визнання головних правд християнської віри: у Бога Отця, Сина Божого Ісуса Христа, Святого Духа, Церкву, хрещення і вічне життя. Його склали Отці Першого Нікейського (325) і Першого Царгородського (381) соборів, тому повна назва — Нікейсько-Царгородський Символ віри.

Українська Греко-Католицька Церква молиться «Вірую» щодня в ранкових молитвах і на кожній Божественній Літургії, а хресні батьки промовляють його під час Хрещення. Нижче — текст за Катехизмом УГКЦ «Христос – наша Пасха», пояснення кожної частини, чому слова «і Сина» стоять у дужках, і відповіді на часті запитання.

Замість (ім’я) вимовляйте ім’я, дане при хрещенні.

Текст молитви «Вірую»

Текст Символу віри за Катехизмом Української Греко-Католицької Церкви «Христос – наша Пасха», який видав Синод Єпископів УГКЦ. Катехизм бере його зі Служебника — Божественної Літургії святого Йоана Золотоустого.

Вірую в єдиного Бога Отця, Вседержителя, творця неба і землі, і всього видимого і невидимого.

І в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, єдинородного, від Отця родженого перед усіма віками.

Світло від світла, Бога істинного від Бога істинного, родженого, несотвореного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося.

Він задля нас людей і нашого ради спасіння зійшов із небес, і воплотився з Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком.

І був розп’ятий за нас за Понтія Пилата, і страждав, і був похований.

І воскрес у третій день, згідно з Писанням.

І вознісся на небо, і сидить праворуч Отця.

І вдруге прийде зі славою судити живих і мертвих, а Його царству не буде кінця.

І в Духа Святого, Господа животворящого, що від Отця [і Сина] ісходить, що з Отцем і Сином рівнопокланяємий і рівнославимий, що говорив через пророків.

В єдину, святу, соборну й апостольську Церкву.

Ісповідую одне хрещення на відпущення гріхів.

Очікую воскресіння мертвих і життя майбутнього віку. Амінь.

Що таке Символ віри

Слово «символ» по-грецьки означає знак, за яким упізнають своїх. Символ віри — це те, за чим християни впізнають одне одного: спільне визнання віри апостолів. Катехизм УГКЦ пояснює, що кожне слово Символу «не просто передає поняття про Бога, а вводить у таїнство Божественної дійсності й відкриває його для нашої віри» (п. 4).

Текст склали два вселенські собори. Перший Нікейський собор (325) сформулював віру в Ісуса Христа як «єдиносущного з Отцем». Перший Царгородський собор (381) доповнив Символ частиною про Святого Духа, Церкву, хрещення і воскресіння мертвих. Відтоді цим текстом моляться і Східна, і Західна Церкви.

Про що молитва «Вірую»

Символ віри має 12 частин — їх традиційно називають членами. Вони йдуть за порядком: Бог Отець, Син, Святий Дух і життя Церкви.

Частина Про що
«Вірую в єдиного Бога Отця…» Бог один, Він Отець і Творець усього — видимого й невидимого світу.
«І в єдиного Господа Ісуса Христа…» Ісус — Син Божий, рівний Отцеві («єдиносущний»), а не створіння.
«Він задля нас людей…» — «…Його царству не буде кінця» Воплочення, хресна смерть, воскресіння, вознесіння і друге пришестя Христа.
«І в Духа Святого…» Святий Дух — Бог, якому віддаємо однакову славу з Отцем і Сином.
«В єдину, святу, соборну й апостольську Церкву» Церква одна, свята, вселенська і збудована на апостолах.
«Ісповідую одне хрещення…» — «Очікую воскресіння мертвих…» Хрещення прощає гріхи; ми чекаємо воскресіння і вічного життя.

Чому «і Сина» в дужках

У первісному тексті Собору 381 року сказано, що Святий Дух «від Отця ісходить». Слова «і Сина» (латиною Filioque) пізніше додала Західна Церква: спершу в Іспанії (Толедський собор, 589), а 1014 року — у Римі. Східні Церкви цієї вставки не прийняли.

У Катехизмі й Служебнику УГКЦ слова «і Сина» подано у квадратних дужках. Католицька Церква визнає, що грецький текст без них є повністю правовірним, а папи не раз промовляли Символ віри без «Filioque» разом зі східними християнами. Чи промовляти ці слова у спільній молитві, визначає звичай вашої парафії.

Коли молитися «Вірую»

  • Щодня — у Катехизмі УГКЦ «Вірую» входить до щоденних молитов, разом з «Отче наш» і «Богородице Діво».
  • На Божественній Літургії — уся громада співає або промовляє Символ віри перед анафорою, після возгласу «Двері, двері!».
  • Під час Хрещення — хресні батьки від імені дитини визнають віру Церкви словами «Вірую».
  • У сумнівах — святий Августин радив: «Нехай твій Символ віри стане для тебе наче дзеркалом: у ньому зможеш побачити, чи ти віриш в усе те, у що ти стверджуєш, що віриш» (Катехизм, п. 5).

Чи відрізняється «Вірую» УГКЦ від православного

Ні: і греко-католики, і православні моляться тим самим Нікейсько-Царгородським Символом віри. Відмінності є лише в українському перекладі окремих слів (наприклад, «творця неба і землі» чи «Творця неба і землі», «ісходить» чи «походить») і в тому, що в текстах УГКЦ є слова «[і Сина]» у дужках. Хресним батькам варто вивчити той текст, яким моляться в храмі, де хреститимуть дитину.

Часті запитання

Що таке молитва «Вірую»?

«Вірую», або Символ віри, — коротке визнання головних правд християнської віри. Його склали Нікейський (325) і Царгородський (381) собори, тому повна назва — Нікейсько-Царгородський Символ віри.

Скільки частин у Символі віри?

Дванадцять. Їх називають членами Символу віри: від «Вірую в єдиного Бога Отця» до «Очікую воскресіння мертвих і життя майбутнього віку».

Чи треба промовляти «і Сина»?

У текстах УГКЦ ці слова стоять у дужках. Символ віри без них повністю правовірний — це визнає й Католицька Церква. Чи промовляти їх у спільній молитві, визначає звичай парафії.

Коли читати «Вірую»?

Щодня в ранкових молитвах, на кожній Божественній Літургії, а хресні батьки — під час Хрещення дитини.

Чи треба хресним знати «Вірую» напам'ять?

Так, бажано. Під час Хрещення хресні батьки від імені дитини промовляють Символ віри, і священник може попросити зробити це без тексту.

Чим греко-католицький «Вірую» відрізняється від православного?

Це той самий Нікейсько-Царгородський Символ віри. Різниця лише в перекладі окремих слів і в словах «[і Сина]», які в текстах УГКЦ подано в дужках.

Звідки текст «Вірую» на цій сторінці?

З Катехизму Української Греко-Католицької Церкви «Христос – наша Пасха» (Львів: Свічадо, 2012), який видав Синод Єпископів УГКЦ. Катехизм бере текст зі Служебника.

Згадується також

Опубліковано