Звідки слова «Богородице Діво, радуйся»
Перша частина молитви — це Євангеліє. Архангел Гавриїл привітав Марію словами «Радуйся, благодатна, Господь з тобою» (Лк 1, 28), коли сповістив, що вона стане Матір’ю Божого Сина. Родичка Марії, Єлизавета, сповнившись Святого Духа, сказала: «Благословенна ти між жінками і благословенний плід лона твого» (Лк 1, 42). Церква додала до цих слів звертання «Богородице Діво» і завершення «бо ти породила Христа Спаса, Ізбавителя душ наших».
Отже, молячись «Богородице Діво», ми повторюємо слова, які Бог сам вклав в уста ангела, і разом з Марією радіємо, що Син Божий став людиною.
Чим «Богородице Діво» відрізняється від «Радуйся, Маріє»
Це дві версії однієї молитви. «Богородице Діво, радуйся» — східна, нею моляться в Церквах візантійської традиції, зокрема в УГКЦ. «Радуйся, Маріє» — західна (латинською Ave Maria): її перша частина майже така сама, а друга — прохання «Свята Маріє, Мати Божа, молися за нас грішних нині і в годину смерті нашої. Амінь». У багатьох греко-католицьких парафіях на вервиці моляться саме «Радуйся, Маріє», тож можна знати обидві.
Коли молитися до Богородиці
- Щодня — у Катехизмі УГКЦ «Богородице Діво» і «Достойно є» входять до щоденних молитов разом з «Отче наш» і «Вірую».
- На вервиці — по десять разів у кожному десятку.
- У небезпеці й скорботі — «Під твою милість прибігаємо».
- За дітей — Богородицю як Матір просять про опіку над дітьми; див. молитву за дітей.