- Велике свято Вознесіння Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа
- Св. великих царів і рівноап. Константина та Олени
День ангела: Костянтин і Олена · календар іменин
четвер, 21 травня 2026
День ангела: Костянтин і Олена · календар іменин
9 Воскреснувши ж уранці першого дня тижня, з’явився найперше Марії Магдалині, з якої вигнав був сім бісів.
10 Вона пішла й повідомила тих, що були з ним і що сумували й плакали.
11 Вони ж, почувши, що він живий та що вона його бачила, не йняли віри.
12 Після цього з’явився в іншім вигляді двом з них, що були в дорозі й ішли на село.
13 І ці, повернувшися, сповістили інших, але й їм не йняли віри.
14 Нарешті з’явився він самим одинадцятьом, коли то були за столом, і докоряв за їхнє невірство та твердосердя, що не повірили тим, які бачили його воскреслого з мертвих.
15 І сказав їм: Ідіть же по всьому світу та проповідуйте Євангелію всякому творінню.
16 Хто увірує й охриститься, той буде спасенний; а хто не увірує, той буде осуджений.
17 А ось чуда, що будуть супроводити тих, які увірують: Ім’ям моїм виганятимуть бісів, будуть говорити мовами новими;
18 гадюк руками братимуть, і хоч би що смертоносне випили, не пошкодить їм; на хворих будуть руки класти, і добре їм стане.
19 Господь же Ісус, промовивши до них так, вознісся на небо й возсів праворуч Бога.
20 Вони ж пішли й проповідували всюди, а Господь допомагав їм та стверджував слово чудесами, які його супроводили.
1 Першу книгу я написав, о Теофіле, про все, що Ісус робив та що навчав від початку
2 аж до дня, коли вознісся, давши Святим Духом накази апостолам, яких собі вибрав.
3 Він показував їм себе також у численних доказах живим після своєї муки, з’являючись сорок день їм і розповідаючи про Боже Царство.
4 Тоді ж саме, як споживав хліб-сіль із ними, він наказав їм Єрусалиму не кидати, але чекати обітниці Отця, що її ви від мене чули;
5 бо Йоан христив водою, ви ж будете хрищені по кількох цих днях Святим Духом.
6 Отож, зійшовшися, вони питали його: «Господи, чи цього часу знову відбудуєш Ізраїлеві царство?»
7 Він відповів їм: «Не ваша справа знати час і пору, що їх Отець призначив у своїй владі.
8 Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі».
9 І сказавши це, коли вони дивились, знявся угору, і хмара його взяла з-перед очей їхніх.
10 І як вони дивилися пильно на небо, коли він відходив, два мужі стали коло них у білій одежі
11 і сказали: «Мужі галилейські! Чого стоїте, дивлячись на небо? Оцей Ісус, який від вас був взятий на небо, так само прийде, як його ви бачили відходячого на небо».
12 Тоді вони повернулися в Єрусалим з гори, що зветься Оливною, що близько Єрусалиму – день ходи в суботу.
36 Коли ж вони так говорили, сам Ісус став посеред них і до них каже «Мир вам!»
37 Вони ж, налякані та повні страху, думали, що духа бачать.
38 Та він сказав їм «Чого стривожились Чого ті сумніви постають у серцях ваших
39 Гляньте на мої руки та на мої ноги це ж я сам. Доторкніться до мене та збагніть, що дух тіла й костей не має, як бачите, що я їх маю».
40 Сказавши це, він показав їм руки й ноги.
41 А як вони з радощів не йняли йому ще віри й чудувались, він сказав «Чи маєте ви тут що їсти»
42 Вони подали йому кусень печеної риби.
43 Він узяв його й спожив перед ними.
44 Потім Ісус до них промовив «Це власне ті слова, що я, бувши ще з вами, сказав вам Треба, щоб сповнилось усе написане про мене в законі Мойсея, в пророків та у псалмах».
45 Тоді відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання,
46 і до них мовив «Так написано, що треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих,
47 і щоб у його ім’я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму.
48 Ви – свідки того (всього).
49 Я вам пошлю те, що мій Отець обіцяв був. Сидіть у місті, аж поки не одягнетеся силою з висоти».
50 І він вивів їх аж до Витанії і, знявши руки свої, благословив їх.
51 А як він благословляв їх, віддалився від них і почав возноситись на небо.
52 Вони ж, поклонившися йому, повернулися з радістю великою в Єрусалим,
53 і перебували ввесь час у храмі, славлячи та хвалячи Бога.
1 І він прибув у Дербу і Лістру. А був там один учень, Тимотей на ім’я, син однієї жінки, віруючої юдейки, а батька грека.
2 Він мав добру славу між братами Лістри й Іконії.
3 Павло хотів узяти його з собою і, взявши, обрізав із-за юдеїв, що були в тих місцях; усі бо знали, що його батько був грек.
4 Якже проходили через міста, передавали їм, щоб берегти ті постанови, що їх були схвалили апостоли і старші в Єрусалимі.
5 Отак Церкви утверджувались у вірі й росли числом щоденно.
12 звідти ж направилися на Филиппи, столичне місто частини Македонії – (римської) колонії. Ми перебули днів кілька у тім місті.
13 Суботнього ж дня вийшли поза браму над річку, де звичайно відбувалася молитва, та й посідавши, розмовляли з жінками, що там були зійшлися.
14 А слухала нас одна жінка, на ім’я Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятир, що почитала Бога. Господь відкрив їй серце так, що вона вважала на слова Павлові.
15 Коли ж охристилася вона і її дім, запросила нас, кажучи: «Як ви мене визнали за вірну Господові, ввійдіть і перебувайте у моїм домі». І примусила нас.
16 Іншим разом, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна служниця, що мала духа віщуна, і віщуванням справляла панам своїм великий заробіток.
17 Ідучи слідом за Павлом і за нами, вона кричала: «Ці люди – слуги Всевишнього Бога, які звіщають вам путь спасіння!»
18 Чимало днів вона таке робила. Набридло це Павлові й, повернувшися, він сказав до духа: «Велю тобі ім’ям Ісуса Христа вийти з неї!» І в ту ж мить він вийшов.
19 Побачивши її пани, що їхня надія на заробіток пропала, схопили Павла й Силу і потягли на майдан до влади.
20 Привівши ж їх до воєвод, сказали: «Ці люди колотять наше місто; це юдеї.
1 «Істинно, істинно говорю вам: Хто не дверима в кошару овечу входить, а деінде влізає, – злодюга той, розбійник!
2 Хто ж увіходить дверима, той вівцям – вівчар.
3 Йому одвірний відчиняє, і вівці слухаються його голосу, і кличе він своїх овець на ім’я, і виводить їх.
4 А коли виведе всіх своїх овець, то йде поперед них, і вівці слідують за ним, бо голос його знають.
5 Не підуть за чужим вони – втечуть вони від нього, бо не знають голосу чужих».
6 Сказав ото їм Ісус цю притчу, та вони не второпали того, про що він казав їм.
7 Тож Ісус іще раз промовив до них: «Істинно, істинно говорю вам: Я – двері для овець.
8 Усі, скільки їх передо мною прийшло, – злодії, розбійники. Вівці й не слухали їх.
9 Я – двері. Хто ввійде крізь мене – спасеться. Увійде він, вийде – і знайде пасовисько!
Текст — Біблія у перекладі о. Івана Хоменка (ugcc.ua). Порядок читань — за календарем УГКЦ.
Джерело: Церковний календар УГКЦ, Патріарша літургійна комісія (ugcc.ua). Пости пораховано за новим календарем УГКЦ.