Святі дня
- Св. ап. Андроніка і тих, що з ним
- Бл. свщмч. Івана Зятика
День ангела: Андронік і Іван · календар іменин
неділя, 17 травня 2026 · Неділя 6-та після Пасхи, Сліпородженого. Глас 5, Єв. 8
День ангела: Андронік і Іван · календар іменин
11 Марія ж стояла надворі перед гробницею і плакала. А плачучи, нахилилась вона до гробу,
12 і бачить двох ангелів: у білім вони, сидять – один у головах, другий у ногах, де лежало було тіло Ісусове.
13 І кажуть вони їй: «Жінко, чого плачеш?» – «Узяли мого Господа, – відвічає їм вона, – і не відаю, де покладено його».
14 Сказавши це, обернулась і бачить: Ісус там стоїть! Та не знала вона, що то Ісус.
15 І каже їй Ісус: «Жінко, чого ж ти плачеш, кого шукаєш?» Гадавши ж вона, що це садівник, говорить йому: «Пане, коли ти забрав його, то повідай мені, куди ти його поклав, – а я заберу його».
16 Мовить до неї Ісус: «Маріє!» А та обернулась та до нього по-єврейському: «Раввуні!» – що у перекладі означає: «Учителю!»
17 А Ісус їй каже: «Не стримуй мене, не зійшов бо я ще до Отця мого, але йди до моїх братів і повідай їм: Іду я до Отця мого й Отця вашого, до Бога мого й Бога вашого».
18 І пішла Марія, щоб звістити учням: «Бачила я Господа», – та й що він це їй повідав.
16 Іншим разом, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна служниця, що мала духа віщуна, і віщуванням справляла панам своїм великий заробіток.
17 Ідучи слідом за Павлом і за нами, вона кричала: «Ці люди – слуги Всевишнього Бога, які звіщають вам путь спасіння!»
18 Чимало днів вона таке робила. Набридло це Павлові й, повернувшися, він сказав до духа: «Велю тобі ім’ям Ісуса Христа вийти з неї!» І в ту ж мить він вийшов.
19 Побачивши її пани, що їхня надія на заробіток пропала, схопили Павла й Силу і потягли на майдан до влади.
20 Привівши ж їх до воєвод, сказали: «Ці люди колотять наше місто; це юдеї.
21 Вони навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не дозволено ані приймати, ані виконувати».
22 І натовп кинувся на них спільно, а воєводи, здерши з них одежу, звеліли їх сікти різками;
23 завдавши їм чимало ран, кинули у в’язницю, наказавши тюремникові пильно стерегти їх.
24 Він же, прийнявши такий наказ, вкинув їх у в’язницю до самої середини й забив їх ноги у колоди.
25 Павло та Сила опівночі молилися і співали Богу, а в’язні слухали їх.
26 Раптом зчинився землетрус великий, так що підвалини в’язниці затряслися: зненацька відчинилися всі двері, і кайдани на всіх розв’язалися.
27 Якже прокинувся тюремник і побачив відчинені темничні двері, витяг меч і хотів себе вбити, гадаючи що в’язні повтікали.
28 Аж тут Павло скрикнув голосом великим, кажучи: «Не завдавай собі ніякого лиха, всі бо ми тут!»
29 І, попросивши світла, тюремник ускочив до в’язниці й, тремтячи, кинувсь у ноги Павлові та Силі;
30 а вивівши їх звідти, мовив: «Панове, що мені слід робити, щоб спастися?»
31 Ті відповіли: «Віруй у Господа Ісуса, і спасешся ти і твій дім».
32 І вони йому звіщали слово Господнє і всім, що були в його домі.
33 А він, узявши їх тієї години вночі, обмив їхні рани й охристився з усіма своїми.
34 Як же запровадив їх до себе в господу, то накрив стіл і веселився з усім домом, який увірував в Бога.
1 Переходивши, побачив Ісус чоловіка, зроду сліпого.
2 Запитали його, отже, учні його: «Учителю, хто згрішив? Він – чи батьки його, що сліпим він уродився?»
3 «Ані він не згрішив, ані батьки його, – відказав Ісус, – але щоб ділам Божим виявитись на ньому!
4 Поки дня, маємо виконувати діла того, хто послав мене, – бо ніч надходить, за якої ніхто не зможе діяти.
5 І поки я у світі – я світло світу».
6 Сказавши те, сплюнув на землю, спого-товив слиною глей і помастив глеєм очі сліпому.
7 До нього ж сказав: «Іди, вмийся в купелі Силоамській», – що у перекладі означає: «Зісланій». Отож подався той, умився – і повернувся зрячим!
8 Сусіди ж і ті, що бачили його раніше сліпим, заговорили: «Чи то ж не той, який ото все сидів – жебрачив?»
9 Одні казали: То він, – інші: Ні, лиш подібний до нього. Він же каже: «Це я!»
10 Тож питались його: «Як воно так, що прозріли твої очі?»
11 А він: «Чоловік, що Ісусом звуть його, споготовив глей, очі мені помастив та й мовив: Піди до Силоаму, вмийся. Я пішов, умився – і прозрів».
12 Вони його тоді питають: «Де він?» – «Не знаю», каже той.
13 Тож ведуть того, хто сліпий був, до фарисеїв.
14 Було ж у суботу, коли то Ісус споготовив глею і відкрив йому очі.
15 То й фарисеї спитали його, як він прозрів. А він їм: «Глею поклав мені на очі, я вмився, й ось бачу».
16 Деякі з фарисеїв твердили: «Не від Бога цей чоловік, бо суботи не дотримує». Інші мовили: «Чи може ж грішний чоловік отакі чудеса чинити?» Отож суперечка була серед них.
17 І знову сліпому кажуть: «А ти що про нього кажеш – про те, що очі тобі відкрив?» Одрікає: «Пророк він».
18 Проте юдеї щодо нього не вірили, що був він сліпий і прозрів, – аж поки не закликали батьків отого прозрілого.
19 Спитали їх: «Чи то ваш син, про котрого кажете, що сліпим він уродився? А тепер як же він бачить?»
20 Батьки його і відказали, мовивши: «Знаємо, що то наш син, і що сліпим він був уродився.
21 А як він тепер бачить – не знаємо, і хто відкрив йому очі – не відаємо. Спитайте самого: він дорослий, сам про себе скаже».
22 Так батьки його казали, бо юдеїв страхалися: юдеї бо вже були домовилися, щоб виключити кожного з синагоги, хто Христом його визнаватиме.
23 Тим то батьки його й казали: Дорослий він, – самого спитайте.
24 Отож удруге закликали чоловіка, що сліпим був, та й кажуть йому: «Богові славу воздай! Ми знаємо, що той чоловік – грішник».
25 «Чи грішник він, – озвався він, – я не знаю. Знаю одне: був я сліпим, а тепер бачу».
26 Вони ж йому на те знов: «Що він таке тобі сподіяв? Як він очі тобі відкрив?»
27 Той їм відказує: «Я вже вам оповів, та ви не слухали. Навіщо іще чути хочете? Чи, може, і ви його учнями бажаєте стати?»
28 Ті з лайкою накинулись на нього, і сказали: «Ти його учень! Ми – Мойсеєві учні!
29 Ми знаємо: до Мойсея промовляв Бог. А цього не знаємо, звідкіля він».
30 У відповідь чоловік сказав їм: «Ось воно, власне, і дивно, що ви не знаєте, звідкіля він, а він мені очі відкрив.
31 Ми знаємо, що Бог не вислухує грішників, коли ж хтось побожний і його волю чинить – ось того він вислухує!
32 Нечувано одвіку, щоб хтонебудь відкрив очі сліповродженому.
33 Був би він не від Бога – нічого не спроможен би був зробити!»
34 Озвались і сказали йому: «Ти ввесь у гріхах уродився, а нас навчаєш?» І прогнали його геть.
35 Довідався Ісус, що вони геть його прогнали, отож, зустрівши його, промовив до нього: «Віруєш у Чоловічого Сина?»
36 А той: «А хто він, Господи, щоб я вірував у нього?»
37 Ісус же йому: «Ти бачив його; він – той, хто говорить з тобою».
38 Тоді той і сказав: «Вірую, Господи!» – і поклонився йому.
Текст — Біблія у перекладі о. Івана Хоменка (ugcc.ua). Порядок читань — за календарем УГКЦ.
Джерело: Церковний календар УГКЦ, Патріарша літургійна комісія (ugcc.ua). Пости пораховано за новим календарем УГКЦ.