- Св. рівноап. Кирила й Методія, учителів слов’янських
Святі дня
- Св. свщмч. Мокія
День ангела: Кирило, Мефодій і Мокій · календар іменин
понеділок, 11 травня 2026 · Тиждень 5-й після Пасхи
День ангела: Кирило, Мефодій і Мокій · календар іменин
1 А першого дня в тижні, рано-вранці, вони прийшли до гробниці, несучи пахощі, що їх вони приготували,
2 й застали камінь, відкочений від гробниці.
3 Ввійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.
4 І от, коли вони не знали, що їм про те думати, два чоловіки з’явились їм у блискучих шатах.
5 Коли ж вони налякались і схилили до землі обличчя, ті до них сказали «Чому шукаєте живого між мертвими
6 Його нема тут він воскрес. Пригадайте собі, як промовляв до вас, коли ще був у Галилеї, кажучи
7 Син Чоловічий має бути виданий грішникам у руки, має бути розіп’ятий і третього дня воскреснути».
8 І вони пригадали собі його слова;
9 а, повернувшися від гробниці, оповіли все те одинадцятьом та всім іншим.
10 То були Марія Магдалина, Йоанна й Марія, мати Якова. Інші жінки, що були з ними, теж оповіли це апостолам,
11 але слова ці їм видавалися пустим верзінням, і вони не повірили їм.
12 Однак, Петро встав, побіг до гробниці й, нахилившись, побачив лиш пов’язки. І повернувсь до себе (додому), дивуючися тому, що сталося.
12 Цілком свідомий, він пішов у дім Марії, Матері Йоана, що звався Марком, де досить багато зібрались і молилися.
13 Як він постукав у хвіртку брами, вийшла послухати дівчина, на ім’я Рода;
14 і, пізнавши голос Петра, з радощів не відчинила брами, а вбігши, сповістила, що Петро стоїть при брамі.
15 Ті їй сказали: «Ти збожеволіла!» Вона ж таки своє твердила. Тоді вони сказали: «То його ангел».
16 А Петро далі стукав. І відчинили і, побачивши його, нестямилися.
17 Махнувши їм рукою, щоб мовчали, він докладно оповів їм, як Господь вивів його з в’язниці, і мовив: «Оповістіть це Яковові і братам». І, вийшовши, пішов у друге місце.
42 А Ісус їм: «Був би Бог ваш Отець, любили б ви мене, бо я вийшов від Бога і прийшов: не від себе самого прийшов, а він послав мене.
43 Чого ж не розумієте, що я кажу? Бо слова мого ви слухати неспроможні.
44 Диявол вам батьком, тож волите за волею батька вашого чинити. А був він душогубець від початку, і правди він не тримався, бо правди нема в ньому. Коли говорить брехню, зо свого говорить, бо він брехун і батько лжі.
45 Мені ж, що правду вам каже, ви не вірите.
46 Хто з вас може довести гріх мені? То чого, коли я правду кажу, ви мені не вірите?
47 Хто від Бога, той слухає слова Божі. Ви ж тому й не слухаєте, бо ви не від Бога».
48 Озвались юдеї, і сказали йому: «Чи неправильно ми кажемо, що самарянин єси ще й навіжений?»
49 Відповів Ісус: «Не навіжений я, а шаную Отця мого; ви ж – зневажаєте мене.
50 Слави для себе я не шукаю. Є – хто шукає і судить.
51 Істинно, істинно говорю вам: Хто моє слово берегтиме, повіки не побачить смерти».
16 Іншим разом, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна служниця, що мала духа віщуна, і віщуванням справляла панам своїм великий заробіток.
17 Ідучи слідом за Павлом і за нами, вона кричала: «Ці люди – слуги Всевишнього Бога, які звіщають вам путь спасіння!»
18 Чимало днів вона таке робила. Набридло це Павлові й, повернувшися, він сказав до духа: «Велю тобі ім’ям Ісуса Христа вийти з неї!» І в ту ж мить він вийшов.
19 Побачивши її пани, що їхня надія на заробіток пропала, схопили Павла й Силу і потягли на майдан до влади.
20 Привівши ж їх до воєвод, сказали: «Ці люди колотять наше місто; це юдеї.
21 Вони навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не дозволено ані приймати, ані виконувати».
22 І натовп кинувся на них спільно, а воєводи, здерши з них одежу, звеліли їх сікти різками;
23 завдавши їм чимало ран, кинули у в’язницю, наказавши тюремникові пильно стерегти їх.
24 Він же, прийнявши такий наказ, вкинув їх у в’язницю до самої середини й забив їх ноги у колоди.
25 Павло та Сила опівночі молилися і співали Богу, а в’язні слухали їх.
26 Раптом зчинився землетрус великий, так що підвалини в’язниці затряслися: зненацька відчинилися всі двері, і кайдани на всіх розв’язалися.
27 Якже прокинувся тюремник і побачив відчинені темничні двері, витяг меч і хотів себе вбити, гадаючи що в’язні повтікали.
28 Аж тут Павло скрикнув голосом великим, кажучи: «Не завдавай собі ніякого лиха, всі бо ми тут!»
29 І, попросивши світла, тюремник ускочив до в’язниці й, тремтячи, кинувсь у ноги Павлові та Силі;
30 а вивівши їх звідти, мовив: «Панове, що мені слід робити, щоб спастися?»
31 Ті відповіли: «Віруй у Господа Ісуса, і спасешся ти і твій дім».
32 І вони йому звіщали слово Господнє і всім, що були в його домі.
33 А він, узявши їх тієї години вночі, обмив їхні рани й охристився з усіма своїми.
34 Як же запровадив їх до себе в господу, то накрив стіл і веселився з усім домом, який увірував в Бога.
1 Переходивши, побачив Ісус чоловіка, зроду сліпого.
2 Запитали його, отже, учні його: «Учителю, хто згрішив? Він – чи батьки його, що сліпим він уродився?»
3 «Ані він не згрішив, ані батьки його, – відказав Ісус, – але щоб ділам Божим виявитись на ньому!
4 Поки дня, маємо виконувати діла того, хто послав мене, – бо ніч надходить, за якої ніхто не зможе діяти.
5 І поки я у світі – я світло світу».
6 Сказавши те, сплюнув на землю, спого-товив слиною глей і помастив глеєм очі сліпому.
7 До нього ж сказав: «Іди, вмийся в купелі Силоамській», – що у перекладі означає: «Зісланій». Отож подався той, умився – і повернувся зрячим!
8 Сусіди ж і ті, що бачили його раніше сліпим, заговорили: «Чи то ж не той, який ото все сидів – жебрачив?»
9 Одні казали: То він, – інші: Ні, лиш подібний до нього. Він же каже: «Це я!»
10 Тож питались його: «Як воно так, що прозріли твої очі?»
11 А він: «Чоловік, що Ісусом звуть його, споготовив глей, очі мені помастив та й мовив: Піди до Силоаму, вмийся. Я пішов, умився – і прозрів».
12 Вони його тоді питають: «Де він?» – «Не знаю», каже той.
13 Тож ведуть того, хто сліпий був, до фарисеїв.
14 Було ж у суботу, коли то Ісус споготовив глею і відкрив йому очі.
15 То й фарисеї спитали його, як він прозрів. А він їм: «Глею поклав мені на очі, я вмився, й ось бачу».
16 Деякі з фарисеїв твердили: «Не від Бога цей чоловік, бо суботи не дотримує». Інші мовили: «Чи може ж грішний чоловік отакі чудеса чинити?» Отож суперечка була серед них.
17 І знову сліпому кажуть: «А ти що про нього кажеш – про те, що очі тобі відкрив?» Одрікає: «Пророк він».
18 Проте юдеї щодо нього не вірили, що був він сліпий і прозрів, – аж поки не закликали батьків отого прозрілого.
19 Спитали їх: «Чи то ваш син, про котрого кажете, що сліпим він уродився? А тепер як же він бачить?»
20 Батьки його і відказали, мовивши: «Знаємо, що то наш син, і що сліпим він був уродився.
21 А як він тепер бачить – не знаємо, і хто відкрив йому очі – не відаємо. Спитайте самого: він дорослий, сам про себе скаже».
22 Так батьки його казали, бо юдеїв страхалися: юдеї бо вже були домовилися, щоб виключити кожного з синагоги, хто Христом його визнаватиме.
23 Тим то батьки його й казали: Дорослий він, – самого спитайте.
24 Отож удруге закликали чоловіка, що сліпим був, та й кажуть йому: «Богові славу воздай! Ми знаємо, що той чоловік – грішник».
25 «Чи грішник він, – озвався він, – я не знаю. Знаю одне: був я сліпим, а тепер бачу».
26 Вони ж йому на те знов: «Що він таке тобі сподіяв? Як він очі тобі відкрив?»
27 Той їм відказує: «Я вже вам оповів, та ви не слухали. Навіщо іще чути хочете? Чи, може, і ви його учнями бажаєте стати?»
28 Ті з лайкою накинулись на нього, і сказали: «Ти його учень! Ми – Мойсеєві учні!
29 Ми знаємо: до Мойсея промовляв Бог. А цього не знаємо, звідкіля він».
30 У відповідь чоловік сказав їм: «Ось воно, власне, і дивно, що ви не знаєте, звідкіля він, а він мені очі відкрив.
31 Ми знаємо, що Бог не вислухує грішників, коли ж хтось побожний і його волю чинить – ось того він вислухує!
32 Нечувано одвіку, щоб хтонебудь відкрив очі сліповродженому.
33 Був би він не від Бога – нічого не спроможен би був зробити!»
34 Озвались і сказали йому: «Ти ввесь у гріхах уродився, а нас навчаєш?» І прогнали його геть.
35 Довідався Ісус, що вони геть його прогнали, отож, зустрівши його, промовив до нього: «Віруєш у Чоловічого Сина?»
36 А той: «А хто він, Господи, щоб я вірував у нього?»
37 Ісус же йому: «Ти бачив його; він – той, хто говорить з тобою».
38 Тоді той і сказав: «Вірую, Господи!» – і поклонився йому.
Текст — Біблія у перекладі о. Івана Хоменка (ugcc.ua). Порядок читань — за календарем УГКЦ.
Джерело: Церковний календар УГКЦ, Патріарша літургійна комісія (ugcc.ua). Пости пораховано за новим календарем УГКЦ.