Церковний календар УГКЦ

11 травня 2026: яке свято

понеділок, 11 травня 2026 · Тиждень 5-й після Пасхи

  • Св. рівноап. Кирила й Методія, учителів слов’янських

Святі дня

  • Св. свщмч. Мокія

День ангела: Кирило, Мефодій і Мокій · календар іменин

Читання дня

Утреня Лк 24, 1–12
Євангеліє

Лк 24, 1–12

1 А першого дня в тижні, рано-вранці, вони прийшли до гробниці, несучи пахощі, що їх вони приготували,

2 й застали камінь, відкочений від гробниці.

3 Ввійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.

4 І от, коли вони не знали, що їм про те думати, два чоловіки з’явились їм у блискучих шатах.

5 Коли ж вони налякались і схилили до землі обличчя, ті до них сказали «Чому шукаєте живого між мертвими

6 Його нема тут він воскрес. Пригадайте собі, як промовляв до вас, коли ще був у Галилеї, кажучи

7 Син Чоловічий має бути виданий грішникам у руки, має бути розіп’ятий і третього дня воскреснути».

8 І вони пригадали собі його слова;

9 а, повернувшися від гробниці, оповіли все те одинадцятьом та всім іншим.

10 То були Марія Магдалина, Йоанна й Марія, мати Якова. Інші жінки, що були з ними, теж оповіли це апостолам,

11 але слова ці їм видавалися пустим верзінням, і вони не повірили їм.

12 Однак, Петро встав, побіг до гробниці й, нахилившись, побачив лиш пов’язки. І повернувсь до себе (додому), дивуючися тому, що сталося.

На Божественній Літургії

Апостол · рядове

Ді 12, 12–17

12 Цілком свідомий, він пішов у дім Марії, Матері Йоана, що звався Марком, де досить багато зібрались і молилися.

13 Як він постукав у хвіртку брами, вийшла послухати дівчина, на ім’я Рода;

14 і, пізнавши голос Петра, з радощів не відчинила брами, а вбігши, сповістила, що Петро стоїть при брамі.

15 Ті їй сказали: «Ти збожеволіла!» Вона ж таки своє твердила. Тоді вони сказали: «То його ангел».

16 А Петро далі стукав. І відчинили і, побачивши його, нестямилися.

17 Махнувши їм рукою, щоб мовчали, він докладно оповів їм, як Господь вивів його з в’язниці, і мовив: «Оповістіть це Яковові і братам». І, вийшовши, пішов у друге місце.

Євангеліє

Ів 8, 42–51

42 А Ісус їм: «Був би Бог ваш Отець, любили б ви мене, бо я вийшов від Бога і прийшов: не від себе самого прийшов, а він послав мене.

43 Чого ж не розумієте, що я кажу? Бо слова мого ви слухати неспроможні.

44 Диявол вам батьком, тож волите за волею батька вашого чинити. А був він душогубець від початку, і правди він не тримався, бо правди нема в ньому. Коли говорить брехню, зо свого говорить, бо він брехун і батько лжі.

45 Мені ж, що правду вам каже, ви не вірите.

46 Хто з вас може довести гріх мені? То чого, коли я правду кажу, ви мені не вірите?

47 Хто від Бога, той слухає слова Божі. Ви ж тому й не слухаєте, бо ви не від Бога».

48 Озвались юдеї, і сказали йому: «Чи неправильно ми кажемо, що самарянин єси ще й навіжений?»

49 Відповів Ісус: «Не навіжений я, а шаную Отця мого; ви ж – зневажаєте мене.

50 Слави для себе я не шукаю. Є – хто шукає і судить.

51 Істинно, істинно говорю вам: Хто моє слово берегтиме, повіки не побачить смерти».

Апостол · рівноап.

Ді 16, 16–34

16 Іншим разом, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна служниця, що мала духа віщуна, і віщуванням справляла панам своїм великий заробіток.

17 Ідучи слідом за Павлом і за нами, вона кричала: «Ці люди – слуги Всевишнього Бога, які звіщають вам путь спасіння!»

18 Чимало днів вона таке робила. Набридло це Павлові й, повернувшися, він сказав до духа: «Велю тобі ім’ям Ісуса Христа вийти з неї!» І в ту ж мить він вийшов.

19 Побачивши її пани, що їхня надія на заробіток пропала, схопили Павла й Силу і потягли на майдан до влади.

20 Привівши ж їх до воєвод, сказали: «Ці люди колотять наше місто; це юдеї.

21 Вони навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не дозволено ані приймати, ані виконувати».

22 І натовп кинувся на них спільно, а воєводи, здерши з них одежу, звеліли їх сікти різками;

23 завдавши їм чимало ран, кинули у в’язницю, наказавши тюремникові пильно стерегти їх.

24 Він же, прийнявши такий наказ, вкинув їх у в’язницю до самої середини й забив їх ноги у колоди.

25 Павло та Сила опівночі молилися і співали Богу, а в’язні слухали їх.

26 Раптом зчинився землетрус великий, так що підвалини в’язниці затряслися: зненацька відчинилися всі двері, і кайдани на всіх розв’язалися.

27 Якже прокинувся тюремник і побачив відчинені темничні двері, витяг меч і хотів себе вбити, гадаючи що в’язні повтікали.

28 Аж тут Павло скрикнув голосом великим, кажучи: «Не завдавай собі ніякого лиха, всі бо ми тут!»

29 І, попросивши світла, тюремник ускочив до в’язниці й, тремтячи, кинувсь у ноги Павлові та Силі;

30 а вивівши їх звідти, мовив: «Панове, що мені слід робити, щоб спастися?»

31 Ті відповіли: «Віруй у Господа Ісуса, і спасешся ти і твій дім».

32 І вони йому звіщали слово Господнє і всім, що були в його домі.

33 А він, узявши їх тієї години вночі, обмив їхні рани й охристився з усіма своїми.

34 Як же запровадив їх до себе в господу, то накрив стіл і веселився з усім домом, який увірував в Бога.

Євангеліє

Ів 9, 1–38

1 Переходивши, побачив Ісус чоловіка, зроду сліпого.

2 Запитали його, отже, учні його: «Учителю, хто згрішив? Він – чи батьки його, що сліпим він уродився?»

3 «Ані він не згрішив, ані батьки його, – відказав Ісус, – але щоб ділам Божим виявитись на ньому!

4 Поки дня, маємо виконувати діла того, хто послав мене, – бо ніч надходить, за якої ніхто не зможе діяти.

5 І поки я у світі – я світло світу».

6 Сказавши те, сплюнув на землю, спого-товив слиною глей і помастив глеєм очі сліпому.

7 До нього ж сказав: «Іди, вмийся в купелі Силоамській», – що у перекладі означає: «Зісланій». Отож подався той, умився – і повернувся зрячим!

8 Сусіди ж і ті, що бачили його раніше сліпим, заговорили: «Чи то ж не той, який ото все сидів – жебрачив?»

9 Одні казали: То він, – інші: Ні, лиш подібний до нього. Він же каже: «Це я!»

10 Тож питались його: «Як воно так, що прозріли твої очі?»

11 А він: «Чоловік, що Ісусом звуть його, споготовив глей, очі мені помастив та й мовив: Піди до Силоаму, вмийся. Я пішов, умився – і прозрів».

12 Вони його тоді питають: «Де він?» – «Не знаю», каже той.

13 Тож ведуть того, хто сліпий був, до фарисеїв.

14 Було ж у суботу, коли то Ісус споготовив глею і відкрив йому очі.

15 То й фарисеї спитали його, як він прозрів. А він їм: «Глею поклав мені на очі, я вмився, й ось бачу».

16 Деякі з фарисеїв твердили: «Не від Бога цей чоловік, бо суботи не дотримує». Інші мовили: «Чи може ж грішний чоловік отакі чудеса чинити?» Отож суперечка була серед них.

17 І знову сліпому кажуть: «А ти що про нього кажеш – про те, що очі тобі відкрив?» Одрікає: «Пророк він».

18 Проте юдеї щодо нього не вірили, що був він сліпий і прозрів, – аж поки не закликали батьків отого прозрілого.

19 Спитали їх: «Чи то ваш син, про котрого кажете, що сліпим він уродився? А тепер як же він бачить?»

20 Батьки його і відказали, мовивши: «Знаємо, що то наш син, і що сліпим він був уродився.

21 А як він тепер бачить – не знаємо, і хто відкрив йому очі – не відаємо. Спитайте самого: він дорослий, сам про себе скаже».

22 Так батьки його казали, бо юдеїв страхалися: юдеї бо вже були домовилися, щоб виключити кожного з синагоги, хто Христом його визнаватиме.

23 Тим то батьки його й казали: Дорослий він, – самого спитайте.

24 Отож удруге закликали чоловіка, що сліпим був, та й кажуть йому: «Богові славу воздай! Ми знаємо, що той чоловік – грішник».

25 «Чи грішник він, – озвався він, – я не знаю. Знаю одне: був я сліпим, а тепер бачу».

26 Вони ж йому на те знов: «Що він таке тобі сподіяв? Як він очі тобі відкрив?»

27 Той їм відказує: «Я вже вам оповів, та ви не слухали. Навіщо іще чути хочете? Чи, може, і ви його учнями бажаєте стати?»

28 Ті з лайкою накинулись на нього, і сказали: «Ти його учень! Ми – Мойсеєві учні!

29 Ми знаємо: до Мойсея промовляв Бог. А цього не знаємо, звідкіля він».

30 У відповідь чоловік сказав їм: «Ось воно, власне, і дивно, що ви не знаєте, звідкіля він, а він мені очі відкрив.

31 Ми знаємо, що Бог не вислухує грішників, коли ж хтось побожний і його волю чинить – ось того він вислухує!

32 Нечувано одвіку, щоб хтонебудь відкрив очі сліповродженому.

33 Був би він не від Бога – нічого не спроможен би був зробити!»

34 Озвались і сказали йому: «Ти ввесь у гріхах уродився, а нас навчаєш?» І прогнали його геть.

35 Довідався Ісус, що вони геть його прогнали, отож, зустрівши його, промовив до нього: «Віруєш у Чоловічого Сина?»

36 А той: «А хто він, Господи, щоб я вірував у нього?»

37 Ісус же йому: «Ти бачив його; він – той, хто говорить з тобою».

38 Тоді той і сказав: «Вірую, Господи!» – і поклонився йому.

Текст — Біблія у перекладі о. Івана Хоменка (ugcc.ua). Порядок читань — за календарем УГКЦ.

Найближчі свята

Джерело: Церковний календар УГКЦ, Патріарша літургійна комісія (ugcc.ua). Пости пораховано за новим календарем УГКЦ.