10 травня 2026: яке свято
неділя, 10 травня 2026 · Неділя 5-та після Пасхи, Самарянки. Глас 4, Єв. 7
Читання дня
Утреня Ів 20, 1–10
Ів 20, 1–10
1 Першого дня тижня Марія Магдалина прийшла до гробниці ранесенько, як ще не розвиднілось, аж бачить – камінь відкочено від гробниці.
2 Отож біжить вона, прибігає до Симона Петра й до іншого учня, якого Ісус любив, та й каже їм: «Забрали Господа з гробниці й не знаємо, де покладено його!»
3 Пішов Петро з отим іншим учнем, і приходять до гробниці.
4 Бігли вони обидва разом, та той інший учень біг швидше за Петра, тим і прибув до гробниці першим;
5 нахилившися, бачить – лежить полотнище. Однак, не ввійшов.
6 Приходить тоді слідом за ним Симон Петро і, ввійшовши до гробниці, бачить, що полотнище лежить,
7 а й хустка, яка в нього на голові була: лежала ж вона не з полотнищем, а, згорнена збоку, на іншому місці.
8 Тоді ввійшов і той інший учень, який першим був прийшов до гробниці, – і побачив, і увірував.
9 Вони бо ще не знали Писання, за яким мав він з мертвих воскреснути.
10 Тож повернулись учні знов до себе.
На Божественній Літургії
Ді 11, 19–26; 11, 29–30
19 Ті ж, що були розсипалися через гоніння з приводу Стефана, досягли аж до Фінікії, Кіпру та й Антіохії, нікому не проповідуючи слова, крім юдеїв.
20 Були ж між ними деякі мужі з Кіпру та з Кирени, які прийшли в Антіохію та промовляли й до греків, благовіствуючи їм Господа Ісуса.
21 Рука Господня була з ними, і велике число було тих, що увірували й навернулись до Господа.
22 Чутка про це дійшла до вух Церкви, що в Єрусалимі, і вони вислали Варнаву в Антіохію.
23 Коли він прийшов і побачив ласку Божу, зрадів і підбадьорив усіх триматися Господа рішучим серцем,
24 бо він був чоловік добрий, повний Святого Духа та віри. І пристало багато людей до Господа.
25 Тоді (Варнава) вирушив у Тарс розшукати Савла
26 і, знайшовши, привів його в Антіохію. Вони збирались цілий рік у церкві й силу людей навчали. В Антіохії вперше учнів називано християнами.
29 Тож учні, кожний з них по спромозі, ухвалили послати братам, що жили в і Юдеї, допомогу;
30 що й зробили, пославши її старшим через руки Варнави і Савла.
Ів 4, 5–42
5 Отож прибув він до одного міста в Самарії, яке називається Сихар, неподалеку поля, наданого Яковом синові своєму Йосифові.
6 Там і криниця Яковова була. Натомився з дороги Ісус, тож і присів біля криниці; було ж під шосту годину.
7 Надходить же жінка з Самарії води взяти. Ісус до неї каже: «Дай мені напитися».
8 Учні ж його пішли були до міста харчів купити.
9 Отож каже до нього жінка самарянка: «Юдей єси, а просиш напитися в мене, жінки самарянки?» Не мають бо зносин юдеї з самарянами.
10 Ісус у відповідь сказав до неї: «Була б ти відала про дар Божий, і хто той, що каже тобі: Дай мені напитися, то попросила б сама в нього, а він дав би тобі води живої».
11 Мовить до нього жінка: «Ти й зачерпнути не маєш чим, пане, а й криниця глибока, – то звідкіля б у тебе вода жива?
12 Чи більший ти за батька нашого Якова, що дав нам криницю оцю, і сам пив з неї, а й сини його ще й товар його?»
13 А Ісус їй у відповідь: «Кожен, хто оту воду п’є, знову захоче пити.
14 Той же, хто нап’ється води, якої дам йому я, – не матиме спраги повіки. Вода бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне».
15 Говорить до нього жінка: «То дай мені, пане, тієї води, щоб не мала я більше вже спраги та й не ходила сюди черпати».
16 «Піди ж, – мовить до неї, – позви чоловіка свого та й повертайся сюди».
17 Озвалася жінка та й каже йому: «Нема в мене чоловіка». «Добре єси мовила – відрік їй, – Не маю чоловіка!
18 П’ятьох бо мала єси чоловіків, та й той, що тепер у тебе, – не чоловік він тобі. Правду мовила єси».
19 А жінка й каже до нього: «Бачу, пане, – пророк ти.
20 Батьки наші на оцій горі поклонялися, ви ж говорите – в Єрусалимі, мовляв, місце, де поклонятися треба».
21 Ісус до неї: «Повір мені, жінко, – час надходить, коли ані на оцій горі, ані в Єрусалимі будете ви поклонятись Отцеві.
22 Поклоняєтесь ви, не знавши кому. А ми поклоняємося, знавши кому. Від юдеїв бо й спасіння.
23 Та надійде час, – ба, вже й тепер він, – що справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець.
24 Бог – Дух. Ті, що йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися».
25 Жінка й каже до нього: «Відаю, що має прийти Месія, чи то Христос. А прийде, то все і звістить нам».
26 А Ісус їй: «То я, що говорю з тобою».
27 Тоді надійшли його учні і дивувалися, що розмовляє він з жінкою. Не спитав, однак, ані один: «Чого хочеш від неї, або: Чому розмовляєш із нею».
28 Жінка ж покинула свій глечик, побігла в місто та й каже людям:
29 «Ідіть но і подивіться на чоловіка, що сказав мені все, що я робила. Чи, бува, не Христос він?»
30 І вийшли з міста й подалися до нього.
31 А учні тим часом заходилися просити його, кажучи: «Їж лишень, Учителю».
32 Він же їм: «Їстиму я їжу, незнану вам».
33 Учні тоді заговорили один до одного: «Може хтось йому приніс їсти?»
34 «Їжа моя, – каже до них Ісус, – волю чинити того, хто послав мене, і діло його вивершити.
35 Чи ви ж не кажете: «Ще чотири місяці, і жнива настануть. А я вам кажу: Підведіть очі ваші та й погляньте на ниви, – вони вже для жнив доспіли.
36 Вже і жнець бере свою нагороду, плоди збирає для життя вічного, – щоб сіяч із женцем укупі раділи.
37 Правильна й приказка до цього: Один сіє, а жне хтось інакший.
38 Послав же і я вас те жати, коло чого ви не трудилися. Інші трудилися, ви ж у їхню працю вступили».
39 Численні ж самаряни з того міста увірували в нього з-за слів жінки, яка посвідчила: «Сказав мені все, що я робила».
40 Тож коли прийшли до нього самаряни, то просили, щоб лишився в них. Він і лишився на два дні там.
41 Та й багато більше увірували з-за його слова.
42 Жінці ж вони сказали: «Віруємо не з-за самого твого оповідання – самі бо чули й знаємо, що направду він – світу Спаситель».
1 Кор 4, 9–16
9 Мені бо так здається, що Бог поставив нас, апостолів, останніми, немов призначених на страту; ми бо стали видовищем і світові, й ангелам, і людям.
10 Ми нерозумні Христа ради, ви ж у Христі розумні; ми немічні, ви ж – міцні; ви славні, ми ж без чести.
11 До сього часу ми голодуємо і спраглі і нагі; нас б’ють, і ми скитаємось.
12 Ми трудимося, працюючи власними руками; нас ображають, а ми благословляємо; нас гонять, а ми терпимо;
13 нас ганьблять, а ми з любов’ю відзиваємося; ми мов те сміття світу стали, покидьки всіх аж досі.
14 Не щоб осоромити вас я це пишу, але щоб як дітей моїх улюблених навести на розум.
15 Бо хоч би ви мали тисячі учителів у Христі, та батьків не багато; бо я вас породив через Євангелію в Христі Ісусі.
16 Отож благаю вас: Будьте моїми послідовниками.
Мт 13, 54–58
54 Прибувши в свою батьківщину, він навчав їх у їхній синагозі, так що вони дивувалися і говорили: «Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна?
55 Хіба він не син теслі? Хіба не його мати зветься Марія, а його брати: Яків, Йосиф, Симон та Юда?
56 І його сестри хіба не всі між нами? Звідки ж воно йому це все?»
57 І вони брали йому це за зле. Ісус же сказав їм: «Пророк не має пошани лише в своїй батьківщині та в себе вдома».
58 І не зробив там багато чуд з-за їхньої невіри.
Текст — Біблія у перекладі о. Івана Хоменка (ugcc.ua). Порядок читань — за календарем УГКЦ.
Найближчі свята
Джерело: Церковний календар УГКЦ, Патріарша літургійна комісія (ugcc.ua). Пости пораховано за новим календарем УГКЦ.