Церковний календар УГКЦ

10 травня 2026: яке свято

неділя, 10 травня 2026 · Неділя 5-та після Пасхи, Самарянки. Глас 4, Єв. 7

  • Св. ап. Симона Зилота

День ангела: Симон · календар іменин

Глас 4

Читання дня

Утреня Ів 20, 1–10
Євангеліє

Ів 20, 1–10

1 Першого дня тижня Марія Магдалина прийшла до гробниці ранесенько, як ще не розвиднілось, аж бачить – камінь відкочено від гробниці.

2 Отож біжить вона, прибігає до Симона Петра й до іншого учня, якого Ісус любив, та й каже їм: «Забрали Господа з гробниці й не знаємо, де покладено його!»

3 Пішов Петро з отим іншим учнем, і приходять до гробниці.

4 Бігли вони обидва разом, та той інший учень біг швидше за Петра, тим і прибув до гробниці першим;

5 нахилившися, бачить – лежить полотнище. Однак, не ввійшов.

6 Приходить тоді слідом за ним Симон Петро і, ввійшовши до гробниці, бачить, що полотнище лежить,

7 а й хустка, яка в нього на голові була: лежала ж вона не з полотнищем, а, згорнена збоку, на іншому місці.

8 Тоді ввійшов і той інший учень, який першим був прийшов до гробниці, – і побачив, і увірував.

9 Вони бо ще не знали Писання, за яким мав він з мертвих воскреснути.

10 Тож повернулись учні знов до себе.

На Божественній Літургії

Апостол · рядове

Ді 11, 19–26; 11, 29–30

19 Ті ж, що були розсипалися через гоніння з приводу Стефана, досягли аж до Фінікії, Кіпру та й Антіохії, нікому не проповідуючи слова, крім юдеїв.

20 Були ж між ними деякі мужі з Кіпру та з Кирени, які прийшли в Антіохію та промовляли й до греків, благовіствуючи їм Господа Ісуса.

21 Рука Господня була з ними, і велике число було тих, що увірували й навернулись до Господа.

22 Чутка про це дійшла до вух Церкви, що в Єрусалимі, і вони вислали Варнаву в Антіохію.

23 Коли він прийшов і побачив ласку Божу, зрадів і підбадьорив усіх триматися Господа рішучим серцем,

24 бо він був чоловік добрий, повний Святого Духа та віри. І пристало багато людей до Господа.

25 Тоді (Варнава) вирушив у Тарс розшукати Савла

26 і, знайшовши, привів його в Антіохію. Вони збирались цілий рік у церкві й силу людей навчали. В Антіохії вперше учнів називано християнами.

29 Тож учні, кожний з них по спромозі, ухвалили послати братам, що жили в і Юдеї, допомогу;

30 що й зробили, пославши її старшим через руки Варнави і Савла.

Євангеліє

Ів 4, 5–42

5 Отож прибув він до одного міста в Самарії, яке називається Сихар, неподалеку поля, наданого Яковом синові своєму Йосифові.

6 Там і криниця Яковова була. Натомився з дороги Ісус, тож і присів біля криниці; було ж під шосту годину.

7 Надходить же жінка з Самарії води взяти. Ісус до неї каже: «Дай мені напитися».

8 Учні ж його пішли були до міста харчів купити.

9 Отож каже до нього жінка самарянка: «Юдей єси, а просиш напитися в мене, жінки самарянки?» Не мають бо зносин юдеї з самарянами.

10 Ісус у відповідь сказав до неї: «Була б ти відала про дар Божий, і хто той, що каже тобі: Дай мені напитися, то попросила б сама в нього, а він дав би тобі води живої».

11 Мовить до нього жінка: «Ти й зачерпнути не маєш чим, пане, а й криниця глибока, – то звідкіля б у тебе вода жива?

12 Чи більший ти за батька нашого Якова, що дав нам криницю оцю, і сам пив з неї, а й сини його ще й товар його?»

13 А Ісус їй у відповідь: «Кожен, хто оту воду п’є, знову захоче пити.

14 Той же, хто нап’ється води, якої дам йому я, – не матиме спраги повіки. Вода бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне».

15 Говорить до нього жінка: «То дай мені, пане, тієї води, щоб не мала я більше вже спраги та й не ходила сюди черпати».

16 «Піди ж, – мовить до неї, – позви чоловіка свого та й повертайся сюди».

17 Озвалася жінка та й каже йому: «Нема в мене чоловіка». «Добре єси мовила – відрік їй, – Не маю чоловіка!

18 П’ятьох бо мала єси чоловіків, та й той, що тепер у тебе, – не чоловік він тобі. Правду мовила єси».

19 А жінка й каже до нього: «Бачу, пане, – пророк ти.

20 Батьки наші на оцій горі поклонялися, ви ж говорите – в Єрусалимі, мовляв, місце, де поклонятися треба».

21 Ісус до неї: «Повір мені, жінко, – час надходить, коли ані на оцій горі, ані в Єрусалимі будете ви поклонятись Отцеві.

22 Поклоняєтесь ви, не знавши кому. А ми поклоняємося, знавши кому. Від юдеїв бо й спасіння.

23 Та надійде час, – ба, вже й тепер він, – що справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець.

24 Бог – Дух. Ті, що йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися».

25 Жінка й каже до нього: «Відаю, що має прийти Месія, чи то Христос. А прийде, то все і звістить нам».

26 А Ісус їй: «То я, що говорю з тобою».

27 Тоді надійшли його учні і дивувалися, що розмовляє він з жінкою. Не спитав, однак, ані один: «Чого хочеш від неї, або: Чому розмовляєш із нею».

28 Жінка ж покинула свій глечик, побігла в місто та й каже людям:

29 «Ідіть но і подивіться на чоловіка, що сказав мені все, що я робила. Чи, бува, не Христос він?»

30 І вийшли з міста й подалися до нього.

31 А учні тим часом заходилися просити його, кажучи: «Їж лишень, Учителю».

32 Він же їм: «Їстиму я їжу, незнану вам».

33 Учні тоді заговорили один до одного: «Може хтось йому приніс їсти?»

34 «Їжа моя, – каже до них Ісус, – волю чинити того, хто послав мене, і діло його вивершити.

35 Чи ви ж не кажете: «Ще чотири місяці, і жнива настануть. А я вам кажу: Підведіть очі ваші та й погляньте на ниви, – вони вже для жнив доспіли.

36 Вже і жнець бере свою нагороду, плоди збирає для життя вічного, – щоб сіяч із женцем укупі раділи.

37 Правильна й приказка до цього: Один сіє, а жне хтось інакший.

38 Послав же і я вас те жати, коло чого ви не трудилися. Інші трудилися, ви ж у їхню працю вступили».

39 Численні ж самаряни з того міста увірували в нього з-за слів жінки, яка посвідчила: «Сказав мені все, що я робила».

40 Тож коли прийшли до нього самаряни, то просили, щоб лишився в них. Він і лишився на два дні там.

41 Та й багато більше увірували з-за його слова.

42 Жінці ж вони сказали: «Віруємо не з-за самого твого оповідання – самі бо чули й знаємо, що направду він – світу Спаситель».

Апостол · апостолові

1 Кор 4, 9–16

9 Мені бо так здається, що Бог поставив нас, апостолів, останніми, немов призначених на страту; ми бо стали видовищем і світові, й ангелам, і людям.

10 Ми нерозумні Христа ради, ви ж у Христі розумні; ми немічні, ви ж – міцні; ви славні, ми ж без чести.

11 До сього часу ми голодуємо і спраглі і нагі; нас б’ють, і ми скитаємось.

12 Ми трудимося, працюючи власними руками; нас ображають, а ми благословляємо; нас гонять, а ми терпимо;

13 нас ганьблять, а ми з любов’ю відзиваємося; ми мов те сміття світу стали, покидьки всіх аж досі.

14 Не щоб осоромити вас я це пишу, але щоб як дітей моїх улюблених навести на розум.

15 Бо хоч би ви мали тисячі учителів у Христі, та батьків не багато; бо я вас породив через Євангелію в Христі Ісусі.

16 Отож благаю вас: Будьте моїми послідовниками.

Євангеліє

Мт 13, 54–58

54 Прибувши в свою батьківщину, він навчав їх у їхній синагозі, так що вони дивувалися і говорили: «Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна?

55 Хіба він не син теслі? Хіба не його мати зветься Марія, а його брати: Яків, Йосиф, Симон та Юда?

56 І його сестри хіба не всі між нами? Звідки ж воно йому це все?»

57 І вони брали йому це за зле. Ісус же сказав їм: «Пророк не має пошани лише в своїй батьківщині та в себе вдома».

58 І не зробив там багато чуд з-за їхньої невіри.

Текст — Біблія у перекладі о. Івана Хоменка (ugcc.ua). Порядок читань — за календарем УГКЦ.

Найближчі свята

Джерело: Церковний календар УГКЦ, Патріарша літургійна комісія (ugcc.ua). Пости пораховано за новим календарем УГКЦ.